Ю. Несплюшко
Сумні і веселі проносяться дні,
І швидко зникають у ті́ні вони,
Ти їх зупини щоб просто пожити,
Щоб митям приємним всигати радіти.
Причина ти радісних днів у житті,
Чому із тобою так добре було?
Ти щастя і втіхи моїх джерело,
Коли ти зі мною все сяє кругом,
Весь світ завмирає коли ми разом.
Писати вірші ти мене надихнула,
Ти хочеш можливо мене відпустити,
Тримаєш не ти, а невидимі ниті,
Ці нитки кохання давно зав'язались,
І з першого ж дня вони міцно тримались.
Кожна та нитка то погляд на тебе,
Картину життя малюють всі люди,
Як її розфарбуєш такою і буде,
Додай на картину усе, що бажаєш,
Навіть про те чого ще не знаєш.
Можливо знайдеться там місце мені,
Нас разом з тобою мов космос з'єднав,
Мільярди років так всесвіт сказав,
Чи вибух великий то все наробив,
Чи хтось усе це наче диво створив?
Це може розгадка в теорії струн,
І знову пишу якогось вірша
Ти ж радиш робити, що хоче душа
Кудись раптом зникла радість з життя
Хіба вже не буде назад вороття
Порадь тоді як щасливому стати
Ніяк не збагнути мені одного,
Як жив ці роки без кохання твого?
А може все те і було не життя,
Від світу всього немов прикриття.
Шукаю розгадку - не можу знайти,
Зробив я багато неправильних справ,
І так не хотів щоб хтось постраждав,
Ох як же це важко і морок в душі,
Там злива суцільна із тисяч дощів.
Що далі робити ніхто з нас не знає,
Астро́номи мають цікаву потребу,
Яскравих зірок відшукати на небі.
Картографи острів хочуть знайти,
Обвести на карті всі гори й хребти.
Хтось квіти в гербарій собі назбирав,
А може він повар і це для приправ.
Не радує захід своєю красою,
Вкрилось уже немов пустотою,
Ніяк не зігрітися сонцем тепла,
Коли тебе поруч зі мною нема.
Ночі і дні летять чередою,
Один твій лиш погляд чи рух,
І я шаленію від п'яток до вух,
Не можу дружити з тобою ніяк,
Себе б зупинити, але хтозна-як...
Чого б я від тебе хотів - геть усе,
Як бачу тебе то й слів не знаходжу,
І двічі на два не можу помножить,
Красою своєю ти мене полонила,
Де б ти не була і, що не робила.
Дивився на тебе і серце палало,
