Доля листя
Ця дрібка днів, цей часу злам
між осені теплом й похмурим листопадом,
лягла під ноги листям Вам,
ізжовклим листям із шкільного саду.
А Ви в цих черевичках, Ви
безжалісно крокуєте по листю...
Вихрумкують ці вижовклі хребти,
імлою вранці душі їхні зійдуть.
Якби під Вашим каблучком
хтось навіть випадково опинився -
чекати довелось би одного:
такої ж долі, як і у цього листя.
