Лісова пісня
І майже світ з розгубленим обличчям,
як привид поряд бродить... незбагненно,
там час, що тягниться кудись щоденно,
і крадучи сторіччя за сторіччям.
Приходить ніч (!) і там будує сад...
як тихо кожен раз ведеш розмову (!)
і все повторюється знову, знову,
де час, що повертає все назад.
І залишаються одні слова,
що пророкують нам на всі лади (!)
і там душа – гіркі її плоди,
тече собі, як пісня лісова.
