Poems by Павло Глазовий

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

4 5 6 7 8 9 10 11 12

…

› »

От колись були дівчата!

Дорікає дід онуці: — Дивні нині діти.

Вже дівчата розучились навіть червоніти.

А колись були, голубко, дуже соромливі.

Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. —

Тут онука аж руками вдарила об поли:

— Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!

by Павло Глазовий

Зажурилася бабуся

— Ти чого так зажурилась? —

Запитав старий стару.

— Ох, узнати б, де те місце,

На якому я умру… —

Дід скривився: — Що за користь

Від знаття була б того?

— Знала б місце, — каже баба, —

То обходила б його.

by Павло Глазовий

Давня звичка

Три машини біля двору різко зупинилися.

Із машин мужчини вийшли, дідові вклонилися,

Привітались та й питають:

— Як ви поживаєте?

Заглядаєте до клубу? У кіно буваєте?

— Та спасибі, — дід говорить. — Добре поживаємо.

Ми тепер по сім костюмів зі старою маємо.

Пар по вісім черевиків за три роки справили.

by Павло Глазовий

Куряча грамота

На мій погляд, це хороші завели порядки,

Що на курячих яєчках ставляться печатки:

Якого числа

Курочка знесла.

Ось купила бабусенька яєць два десятки.

— Звідки ж на них, — дивується, — взялися печатки? —

А дід каже: — Не дивуйся. Є спеціалісти,

Які можуть з печаткою й не туди залізти.

by Павло Глазовий

Цікава бабуся

Розказував людям лектор про будову світу,

Про планети і про Землю, про її орбіту.

Під кінець одна бабуся встала та й питає:

— Так ви кажете, що бога не було й немає?

— Це доведено вже точно, — мовив лектор строго. —

Була кругом матерія і більше нічого. —

А бабуся кінчик хустки зім’яла у жмені.

— І ви всього не знаєте, хоч і дуже вчені.

by Павло Глазовий

Як Ярема оженився

Весела новела

Почалася дуже просто історія наша.

Жили собі, поживали Ася і Аркаша.

Той Аркаша був вертлявий, спритний та завзятий.

На ходу він, як то кажуть, вмів підметки рвати.

А квартири молодята власної не мали.

У якоїсь удовиці закуток наймали.

by Павло Глазовий

Розмова на пляжі

— Дві години стежу я за тобою, друже.

Видно, в тебе до жінок серце не байдуже.

Походжаєш по піску чи в ріку заходиш —

Від зеленого грибка ока не відводиш.

Що привабило тебе? Загорілі дами

Чи тонесеньке дівча з чорними бровами?

— Відчепися! Я дивлюсь виключно в ту точку,

Де поклав свої штани, туфлі і сорочку.

by Павло Глазовий

Сваха Домаха

Як женитися задумав Панько Костомаха,

Прителющилась до нього тітонька Домаха.

— Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло.

Бери собі Куцу Феньку, розписуйся сміло.

— Та нащо мені та Фенька, як вона заїка?

— То не лихо, менше буде лаять чоловіка.

— Та вона ще в школі шию тижнями не мила.

— То не страшно, менше буде витрачати мила.

by Павло Глазовий

Не проведеш Микиту!

Жили собі, поживали Улита й Микита.

Росла у них гарнесенька доня Маргарита.

Раз Микита і Улита з дуру завелися

І до суду розлучатись разом подалися.

Прочитав суддя заяву та й пита в Микити:

— А як же ви збираєтесь дитину ділити?

Пожили б ви ще годочок, хоч не все і гладко.

У вас, може б, народилось до пари дитятко.

by Павло Глазовий

На суді

— Живете ви з чоловіком ось уже десятий рік.

То чого ж вам розлучатись?

— Бо дурний мій чоловік.

— А тоді, коли йшли заміж, знали ви про це тоді?

— Ні, не знала, — каже жінка й посміхається судді.

Чоловік схопився з місця, усього його трясе:

— Та не слухайте, будь ласка. Хай не бреше. Знала все!

by Павло Глазовий

Піжмурки

Повернувсь Кузьма додому. У квартирі — сивий дим

— Хто курив? — питає жінку. — Чи не хахаль твій Максим? —

Загляда в кутки, під ліжка, покривала підійма

І приказує сердито: — Тут нема… І тут нема…

Потім дверці гардероба не вагаючись потяг.

Глядь: сидить сусідський Жора — більше метра у плечах.

Обдивився здоровила ошелешений Кузьма,

Зачинив тихенько дверці і сказав: — І тут нема…

by Павло Глазовий