Валентина Красновид
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Після Січня місяць Лютий на посаду заступив,
І одразу всюди хаос та гармидер учинив.
Наробив біди лихої, гілля в лісі розгойдав,
Пусті гнізда на деревах буревієм позбивав!
Все завмерло у знемозі й морозній неволі,
Місяць Березень, терпляче, на свою пору́ чекав,
Поки Лютий невгамо́вний на Землі бешкетував.
За його лихі безчинства, за безладдя та розбій,
Він два дні не дочекався й визвав Лютого на бій.
Березень дбайливо й стиха мерзлу землю обігрів,
СТОМИЛАСЯ ОСіНЬ
До нас Березень, ще юну й молоду Весну привів,
Дочекався брата - Квітня, й своє місце уступив.
Як побачив Весну Квітень, зашарівся, мов дитя,
І в душі його проснулись романтичні почуття!
Елегантний парубійко, на одне колінце став,
Місяць Лютий. Двадцять восьме. Покидає нас Зима!
Для кого́сь вона жада́на, для кого́сь, немов тюрма.
Хто вбачає, що Зима їх заточила під арешт,
Той,три місяці нести́ме, наче в"язень тяжки́й хрест!
Ось такі є індивіди. Їм Зима - суцільне зло!
Перша зелень на городі лобода та кропива,
Вже й перушка проростає та листочки розкрива.
Витикається цибулька рівненьким рядочком,
Проклюнувся часничок зеленим росточком.
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Жовта Осінь на городі закружляла в хороводі,
Чути крики журавля, пахне м"ятою земля.
Біля стежки бурячок, під"їда його жучок.
А там далі біля дров тріснув жовтий помідор.
Хай буде сніг, хай буде білий іній,
І візерунки срібні на вікні.
Вогонь тріщить в домашньому каміні,
І жевріють вуглинки у золі.
Цей рік на крилах часу вже минає,
Нам ранок весняний дарує світанок,
Ранкову зорю та туману серпанок.
Урочисту тишу й повітря свіженьке,
Вмивається вже кошенятко руденьке.
Дарує нам ранок легку прохолоду,
Лети, лети до мене, пташко!
У мене є для тебе дім!
Лети сердешна, бідолашко,
Тобі зати́шно буде в нім!
На підвіконні стоїть клітка,
