Олена Коршун
Ну чому собі не довіряємо,
Правильні думки всі відкидаємо,
Забуваємо, що серце краще знає
І постійно нас від чогось захищає?
Ну чому не маємо, не прагнемо
Більшого в житті і відкидаємо
І знову чистий аркуш на столі,
Для чого, ну скажи, то все мені?
Нова сторінка і глава життя,
І невідомо де ще буду я!
Питаюсь Бога: "Що там у кінці?"
Я з тобою не я,
Я з тобою тону,
Від цього життя
Я на дно іду.
Як же сталось це?
Тишина лише,
Тихо, по краю
Знову я йду, не знаючи куди,
Часом згораю,
Але стояти гірше ніж іти.
Одне чекаю,
Та все не так, як думалось мені
Я дякую за можливість жити,
Мріяти, надіятись й любити.
Я дякую за можливість йти,
Тримати голову лиш догори,
За тих, хто завжди впасти не дає,
Розуміє, підтримує мене...
Хто я така тобі,
Щоб "скучаю!" говорити?
Щоб твоє життя змінити?
Хто я така тобі?
Ми майже незнайомі
Хочу літати
Не у снах, а наяву,
Все забувати,
Бо лише раз живу.
Летіти сміливо
Вперед, і без страху,
Кохаю, я так тебе кохаю,
Дивлюся на тебе і бажаю,
Щоб ця війна не розлучила нас,
І щоб Творець беріг тебе весь час.
Чекаю, я так на мир чекаю,
Зігрій мене
Від холоду зими,
Знайди лише
Мої сліди в пітьмі.
Я не далеко
Броджу у цьому світі,
Ти кажеш: «Думай позитивно!»
Ти кажеш: «Просто мрій!»
Все будеш мати неодмінно,
Бо це є Всесвіт твій!!
Твої слова такі знайомі,
Візьми мене за руку міцно
І пригорни до себе ніжно.
Зігрій мене своїм теплом ,
Ми тут одні, ми тут разом.
Все неважливо навкруги
Коли торкаєшся душі,
І знову кома замість крапки,
І душу рвуть мені думки...
Від тебе лиш одні мовчанки,
Змінилася я, але не ти..
Чим далі тим усе складніше
На хвилі бути нам одній,
