Олена Коршун
Я вірила і падала щораз,
Я мріяла і діяла не раз.
На зустріч долі легко йшла,
Блукала та собою була.
Літала високо в думках,
У мріях своїх, своїх снах.
Дивлюся на море, ти поруч зі мною,
Фізично лише, та нажаль, не душею.
Я погляд, я дихання твоє відчуваю,
Торкнутися хочу та себе зупиняю.
Дивлюся на хвилі, на зорі на небі,
На риси знайомі мені та приємні.
Щастя - до тебе милий притулитися,
Щастя - в твої обіймах загубитися,
Щоночі поруч з тобою засинати,
Кохати і від кохання розцвітати.
Все з нуля
Почати, розпочати.
Я така,
Навчилася втрачати.
Все з нуля...
Душа до щастя прагне,
Ти є кохання чистої води,
Душею, серцем уперед лети
За межі тіла та буття,
У тобі сенс всього життя.
Ти незбагненне взагалі,
Частина бога на землі
Я хочу з тобою родину,
Здорову, щасливу дитину,
І дім , і сім’ю за столом,
І наші поїздки гуртом,
Вогонь у каміні вночі,
Розмови з тобою в тиші
І знову кома замість крапки,
І душу рвуть мені думки...
Від тебе лиш одні мовчанки,
Змінилася я, але не ти..
Чим далі тим усе складніше
На хвилі бути нам одній,
Облиш, я прошу зупинись,
Залиш, прошу, того лишись.
Час невгамовний і летить
І завтра буде інша мить,
І будуть виклики нові,
І іншими вже будем ми.
І знов війна холодна і безжальна,
І знову рушаться життя.
Все це було, історія печальна,
Свобода - дорога мета.
І знову кровоточить в серці рана,
І правда в кожного своя,
Що можу я тобі сказати
Коли вже сказано усе?
Ну що мені іще додати
Коли не чуєш ти мене?
Твій погляд, холод, тишина,
Не відчуваю тебе я.
Вірити…
Тобі так хочу милий вірити
І сумніви усі відкинути…
Я знаю треба просто вірити,
Твоїм словам, тобі повірити..
Коли цвіте все навкруги
І дочекався ти весни,
Облиш погане і живи
Сьогодні, завтра і завжди...
Не опускай своєї голови,
Сонце зійде після ночі,