Олена Коршун
Ну хто казав, що час лікує,
Що все проходить – ти чекай?
Чому ж мене все ще турбує
Минуле, спомин, ти та я?
І вже далеко, так далеко
Життя зайшло, життя пішло…
О, Господи, я прошу, обійми
До себе мене ніжно пригорни.
Допоможи турбот позбутися,
Довіритись тобі, забутися.
Навчи не забувати, вірити
В дива й любов повірити.
Давай до серця, до душі
Знайдем коханий ми шляхи,
Тропою ніжності підемо,
Один одного віднайдемо.
Не будемо так легко відпускати,
Дрібниці різні швидко пробачати,
Нас розділяють кілометри,
Години, відстань та життя.
Для мене не важливі метри
Та ти інакший є ніж я.
Між нами є роки надії,
Щастя - до тебе милий притулитися,
Щастя - в твої обіймах загубитися,
Щоночі поруч з тобою засинати,
Кохати і від кохання розцвітати.
Я мовчу, як ти мені важливий,
Не кажу, що зараз ти єдиний
З ким душа і серце хоче бути,
І без кого важко вже заснути.
Я мовчу, мовчу, що я кохаю
І чим далі більше я звикаю