Сан Марія
побалакати тут лиш удвох про зірки,
щось про ду́ші, що також горять у пітьмі,
щось про вечір, про нас і про чорні дірки,
і про літо як мить у полоні зими.
розпочати розмову про будь-що спочатку,
щоб подовше сидіти один на один,
принеси в пожертву своє ім’я,
щоб хоч трохи запам’ятатись.
як і всіх тебе звабить змія,
що змусить колись закохатись.
зроби почуття своїм сенсом,
що зсередини з’їдатиме душу.
коли намилуєшся вдосталь,
а серце почує відразу.
скажи їй про це, якщо зможеш,
чим-швидше, а краще одразу.
ти знаєш як вона палає?
дуже яскраво і приємно.
і душу навіть не торкає,
що скоро буде убієнна.
таке з’являється блаженство,
коли Феміда знов керує.