Віталій Золотьонков
Відшкребтися від підлоги коридора,
з подяками до ППО та частково до бога.
Зібратись в новий день як в дорогу,
з мішками під очима, та з квадратною головою.
МИ, на половину радісні,
на половину сумні.
Після сотні запущених стріл,
Ти навчишся лучити в ціль.
Серцю треба тисяча бід,
Щоб дивитись доросло на світ.
"Любов захована в простих речах…"
В міцних обіймах з рідною донькою.
Коли голівка спить на татових плечах,
крокуючи в парку повільною ходою.
Вірші чекають в твому місті,
вони як і раніше скрізь.
На хмарах, чи під ногами в листі,
Ти не стидайся й нахились.
Наші діти будуть інакші,
Нам здаватиметься це шкідливим.
Часом будемо їм заважати,
Впевнені, що це неважливо.
найсильніший удар, роблять близькі...
найглибший шрам, лишають свої...
найболючіше слово,.. з останніх сил.
найсолоніші ночі, після втрати крил...
Між двох гравців,
мене шпиняє сила.
Ударами ракетками об стіл.
Вниз, догори, знову удар.
Не маю відпочину.
він приємний, та тільки на погляд.
він огидний, хай прийде свій час.
він отруту вкладає у слово,
додаючи в бокал, при свічках.
Ти пам'ятаєш що життя
мінливе?
ти пам'ятаєш це чи ні?
Все що навколо є,
дім і родина,
все не твоє,
Килимами ранок плідно вкрито.
Все знайоме серцю, зникло.
Світ, до якого звик,
який набрид,
став приємним, ставши на поріг.
Мій книжковий, «маленький принц»,
Потопив своїх кволих синиць.
Він працює для королів та п’яниць.
Споглядаючи сміливих убивць.
Почуття - цупка омана,
що захоплює серця.
Що руйнує твої плани
повсякденного життя.
Почуття - повне обману,
