Мов той камінець, гіркотою розчавлене слово.
Німота-немога питанням застиглих годин.
Та сниться мені, що наступить вона, відбудова.
Країна підніметься - квіткою в сонці - з руїн.
О, ненечко-земле, багато, багато страшного!
І сльози, і кров - нескінчений жахливий зв'язок.