Божена Макар
Час дуже сильно змінює людей,
І надто тих, хто йшов тернистими стежками,
Хто знає холод-голод днів-ночей,
І сльози сивої, ще молодої мами.
Везти не вивезти, й нема кому продать
Не пускайте близько до серця,
В кожнім серці своя глибина:
Хтось тихенько опустить відерце,
Хтось розкрутить корбу до дна.
Не пускайте до серця близько,
Щоб не грілась істота чужа,
Моя броня...З якого ти металу?
Чому так легко влучили у ціль?
Розкидана шматками на поталу –
Я ще жива, та знову під приціл.
Моя душа...Навіщо скільки солі
