Татьяна Юзленко
Осень Приднестровская по Днестру плывет,
И туманы серые за собой ведёт.
Холодом повеяло от речной воды
С летом попрощались нивы и сады.
Городские улицы золотом горят -
Скоро закружится в танце листопад.
Нічка настала, свято прийшло,
Місяць на небі світить давно.
Стишилась річка, стишився гай,
Йде до маляток Святий Миколай.
Місяць на небі,
Зіроньки сяють.
Стежка до хати веде.
Шибки у вікнах
Узорами грають
Ткаля-зима їх пряде.
Минає день за днем, збігають роки.
Земля навколо сонця маячить,
І молодість моя відходить в осінь
А хочеться іще душі пожить.
Згорнулись крила, на яких літала
І на чолі з'явилась сивина,
Ніченька темна в вікно заглянула,
Стишилось все на землі.
Лиски в клубочок у нірках згорнулись,
білки дрімають в дуплі.
Мама зайчиха зайчаток колише,
Зима – це жінка у хутрі,
Так елегантні її шати.
За шлейфом сивих хуртовин
Вночі її не відшукати.
У серці лід, в очах кришталь,
Привітав нас дощем вересень
Відірвався від гілки і вниз
Листям жовтим палким радісним
Полетів дивним танцем униз.
А повітря тремтить від ніжності,
Сяє в ньому осіння пора,
Весна сплела вінок із квітів
Перлини-роси розлила,
Туманами вночі м’якими
Вона над річкою лягла.
П’янкі духмяні аромати
Розносять вітри навкруги
Я у мами рання пташка
З сонцем прокидаюсь,
До роботи на леваді
Залюбки збираюсь.
Там морквицю прополола,
Кажуть, на півдні негарна зима:
Снігу, бурульок зовсім нема.
В грудні троянди на клумбах цвітуть,
Листям опалим встелена путь.
Голі дерева без шапок стоять -
Хочеться шарфика їм пов'язать.
Вот первый снег пошёл,
Окутав город спящий.
Во всех домах теперь уютно и тепло.
И даже те, кто в этот час без крова,
На миг одарены теплом.
Средь ночи встанешь ты от шума снега,
Поміж травинок розіллялись роси,
Барвистим килимом лягла до ніг весна,
І розпустили всі берізки коси,
Це Шуберта чаруюча пора.
Блакить небесна закрутилась в полонезі,
У фа мажор виспівує земля.
