Олена Каюрова
Дивна… поки квітневий вітер плутає її волосся
Вона знов мріє, та ніяк не визнає, що вже доросла
Погляд вгору, мружиться від сонця, тоне в кольорі його очей
І заздрить небу, бо воно далеко від усіх земних брудних речей
Так, я вразлива…
Я хочу, щоб усе було правдиво
З тобою кожен раз тремтливо
Але не страшно…
По тілу бігають мурашки
Будь ласка, намалюй мені барашка
Лиш холодна постільна білизна
Тепло ночей палких - недосяжне
Не точно й навіть не приблизно
Що було в них щось дійсно справжнє
Полотна днів, де намальовані всі вчинки
Фігурки… сплетені з енергій павутинки
Ескізи мрій та діалогів композиції
В музеї наших душ відкриєм експозиції
А ти великий ігроман
Та твої ігри для дорослих
І не вберіг мене шаман
Не пхати в них свій носик
Я досі не знаю правила
Та звіт собі віддаю
На який би колір не ставила
Тільки я завжди програю
Так ніжно мої крила надія щекоче
А під ребрами зухвало закоханість муркоче
І я не хочу щоб він бачив як палю
Серед сотен очей його погляд ловлю
Тут і зараз їм арахісову пасту
Почитати тобі О. Генрі?
Притисни мене до плечей
Я ховаюсь у цьому жанрі
Від світу реальних речей
Переказати Джейн Остін?
Вважаєш, що добре тямиш в геометрії?
Не половинку, а ціле шукаєш в симетрії?
Ти б обережніше фантазувала
Ти лиш трикутника кут… Не чекала?
Розплутувати важко й ризиково...
Кінці тримаємо, а краще б слово
Якщо вже так важко допетрати
Може просто зв’яжемо светрика?
Ти поруч але так далеко
Немає тіні, всюди спека
І в мого серця сонячний удар
На тебе ж вказує радар
Дихаю тепер нерівномірно
Не знаю чого мені треба
Життєве яке маю кредо
Світогляд рядками лікую
Що схід сонця мені пророкує?
Скрізь афірмації, потужні мантри
Інсайти та секрети тантри
Скляні очі різних коучів
Не відрізнити день від ночі
