Олена Каюрова
Вважаєш, що добре тямиш в геометрії?
Не половинку, а ціле шукаєш в симетрії?
Ти б обережніше фантазувала
Ти лиш трикутника кут… Не чекала?
Почитати тобі О. Генрі?
Притисни мене до плечей
Я ховаюсь у цьому жанрі
Від світу реальних речей
Переказати Джейн Остін?
Як ти в думки проникнув?
На всіх моїх демонів рикнув
Тепер вони милі пухнастики
Що чекають на ніжність та ласку
Коли ти поруч мене так криє
Дивна… поки квітневий вітер плутає її волосся
Вона знов мріє, та ніяк не визнає, що вже доросла
Погляд вгору, мружиться від сонця, тоне в кольорі його очей
І заздрить небу, бо воно далеко від усіх земних брудних речей
Ти захистиш мене від негоди?
Я без вагань порину у пригоди
Без мапи… можливо без вороття
Компас єдиний - мої почуття
Розплутувати важко й ризиково...
Кінці тримаємо, а краще б слово
Якщо вже так важко допетрати
Може просто зв’яжемо светрика?
Намагаюсь вивести цифри
Зрозуміти твої коди, шифри
Округлюю очі зелено-карі
О Меркурій, я ж гуманітарій
Скрізь афірмації, потужні мантри
Інсайти та секрети тантри
Скляні очі різних коучів
Не відрізнити день від ночі
Лиш холодна постільна білизна
Тепло ночей палких - недосяжне
Не точно й навіть не приблизно
Що було в них щось дійсно справжнє
Не знаю чого мені треба
Життєве яке маю кредо
Світогляд рядками лікую
Що схід сонця мені пророкує?
Так, я вразлива…
Я хочу, щоб усе було правдиво
З тобою кожен раз тремтливо
Але не страшно…
По тілу бігають мурашки
Будь ласка, намалюй мені барашка
Мені будь ласка капучіно
Без цукру, він тане, а я не прагну
В тобі цілком розчинятись…
Зв’язок наслідково-причинний
Закохалась, міркую, вагаюсь
Боюсь ілюзіями вдовольнятись
