Олена Каюрова
Розплутувати важко й ризиково...
Кінці тримаємо, а краще б слово
Якщо вже так важко допетрати
Може просто зв’яжемо светрика?
Лиш холодна постільна білизна
Тепло ночей палких - недосяжне
Не точно й навіть не приблизно
Що було в них щось дійсно справжнє
Дивна… поки квітневий вітер плутає її волосся
Вона знов мріє, та ніяк не визнає, що вже доросла
Погляд вгору, мружиться від сонця, тоне в кольорі його очей
І заздрить небу, бо воно далеко від усіх земних брудних речей
Вівсяна каша, кава на зупинці
Стоять у черзі денні справи
Боїмось лишитись наодинці
Скуштувати гіркі страви
Мені будь ласка капучіно
Без цукру, він тане, а я не прагну
В тобі цілком розчинятись…
Зв’язок наслідково-причинний
Закохалась, міркую, вагаюсь
Боюсь ілюзіями вдовольнятись
То мала не вдягнула свою корону
Вона сьогодні ще й без патронів
Тож не відстрілює що, де, до чого
Дратується через сповзаючі панчохи
В десятку цілить, щоб все зрозуміти
Безсумнівно в них у душах магніти
Скрізь афірмації, потужні мантри
Інсайти та секрети тантри
Скляні очі різних коучів
Не відрізнити день від ночі
Так ніжно мої крила надія щекоче
А під ребрами зухвало закоханість муркоче
І я не хочу щоб він бачив як палю
Серед сотен очей його погляд ловлю
Тут і зараз їм арахісову пасту
Як ти в думки проникнув?
На всіх моїх демонів рикнув
Тепер вони милі пухнастики
Що чекають на ніжність та ласку
Коли ти поруч мене так криє
Ти поруч але так далеко
Немає тіні, всюди спека
І в мого серця сонячний удар
На тебе ж вказує радар
Дихаю тепер нерівномірно
Ти захистиш мене від негоди?
Я без вагань порину у пригоди
Без мапи… можливо без вороття
Компас єдиний - мої почуття
Полотна днів, де намальовані всі вчинки
Фігурки… сплетені з енергій павутинки
Ескізи мрій та діалогів композиції
В музеї наших душ відкриєм експозиції