Олена Каюрова
Так ніжно мої крила надія щекоче
А під ребрами зухвало закоханість муркоче
І я не хочу щоб він бачив як палю
Серед сотен очей його погляд ловлю
Тут і зараз їм арахісову пасту
Почитати тобі О. Генрі?
Притисни мене до плечей
Я ховаюсь у цьому жанрі
Від світу реальних речей
Переказати Джейн Остін?
Так, я вразлива…
Я хочу, щоб усе було правдиво
З тобою кожен раз тремтливо
Але не страшно…
По тілу бігають мурашки
Будь ласка, намалюй мені барашка
Ти поруч але так далеко
Немає тіні, всюди спека
І в мого серця сонячний удар
На тебе ж вказує радар
Дихаю тепер нерівномірно
Ти захистиш мене від негоди?
Я без вагань порину у пригоди
Без мапи… можливо без вороття
Компас єдиний - мої почуття
Не знаю чого мені треба
Життєве яке маю кредо
Світогляд рядками лікую
Що схід сонця мені пророкує?
Вівсяна каша, кава на зупинці
Стоять у черзі денні справи
Боїмось лишитись наодинці
Скуштувати гіркі страви
Вважаєш, що добре тямиш в геометрії?
Не половинку, а ціле шукаєш в симетрії?
Ти б обережніше фантазувала
Ти лиш трикутника кут… Не чекала?
То мала не вдягнула свою корону
Вона сьогодні ще й без патронів
Тож не відстрілює що, де, до чого
Дратується через сповзаючі панчохи
В десятку цілить, щоб все зрозуміти
Безсумнівно в них у душах магніти
