Тінь ...
Я напевно в житті не вгадав,
Стали шибки примхливо брехливі
Бо не з того вікна виглядав
За яким люди ходять щасливі.
Бачу з вікон похмурих істот
Що біжать у турботі та справі
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей, —
В небі чистім високім
Сяє золотом Сонце,
Над Дніпром синьооким
Відчиняє віконце.
Світло щедро дарує
Наче пестить перлину,
Досвітні вогні де-не-де засвітились,
За ними обличчя суворі з’явились,
Рішучі та мужні, готові до бою,
Готові боротись, не жити з ганьбою.
Ганебна покора, ганебне мовчання,
Злочинні закони, нахабні знущання,
День пам'яті Захисників народу !
Вони не відступили у борні.
Грудьми зустріли ворога зі сходу,
Незламні добровольці без броні.
День пам'яті Захисників країни !
Вони за неї віддали життя.
Над Финским заливом летают вороны,
Они себя чайками мнят,
А в водах прибрежных медузы-горгоны
Русалками зваться хотят.
Они свою прошлую жизнь вспоминают,
Счастливые светлые дни,
Душа у часі наче птаха
За гратами з усіх боків,
Сумує тужить бідолаха
В журбі десятками років.
Бажає простір підкоряти
Й часи що збігли і прийдуть
Нестерпний біль наче вогонь
Пече і жалить струмом тіло,
Стрілою мчить від п`ят до скронь,
В безодню серце відлетіло.
Душа в проваллі, сліз нема,
Давно покинула надія,
( из поэмы « Мцыри » )
Когда я стану умирать,
И, верь, тебе не долго ждать —
Ты перенесть меня вели
В наш сад, в то место, где цвели
Узбіччям рухається тінь,
Не відстає, не обганяє.
Незаперечно мов "Амінь"
Добро від зла відстороняє.
Добро попереду біжить,
А зло його наздоганяє,
Знову падіння душі у безодню,
Знову обірваний вкотре політ,
Знову докори на волю Господню,
Знову на серці і камінь і лід.
Кров застигає, холоне, твердіє.
Погляд скляний з потьмянілих очей.
Дрожащий блеск звезды вечерней
И чары вешние земли
В былые годы суеверней
Мне сердце тронуть бы могли.
А ныне сумрак этот белый,
И этих звезд огонь несмелый,