Нокс
Мені подобаються Індики
Дуже цікаві ці тварини.
Їхні очі вилуплені, як баньки
Це смішно, але ж вони не винні,
Сіре змішане з зеленим,
Ламаємо шаблон.
Бруківка вистеляє зелень.
Впирається у горизонт.
Ви кричали на себе
Наче в яріснім горі,
Переживши страшний той,
Подих недолі?
Самотня, одна мов пустельна квітка
Час невпинно плине
Хай Ейнштейн каже, що він відносний.
Час непомітно вислизає,
Залишає лише гул безголосий.
Життя йде в ногу часом,
Але Час завжди витриваліший.
Ми хитаємось над степом нашого життя
Ми балансуємо над прірвою рівнини
Спокійно споглядаємо шиття
Що є класичним прикладом рутини.
Улюблена четверта висота
Ще пам'ятаю я про неї
Хоч в моїй душі вона уже не та,
Проте, все ж має вона і свої привілеї
Колись, я бачила з того вікна світ - неосяжний оку
Глибока ніч надворі
Але далеко не сліпа,
О ні, у ній багато крові,
У неї є своя орда
Ваш сатиричний образ Язичницького Сатани
З якого боку не поглянь, та і як і не крути
Якийсь злегка він кособокий
Хіба не бачиш?
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
"Усі тебе люблять на смертному ложі"
Дякую, а був гарний момент, принаймні веселий.
Він тобі не до вподоби? Дай йому смачно по рожі.
Чи знали ми
Чим станемо? Ніколи
Про це й подумать не могли.
А як до цього все зійшло?
Шукали ми, а нас воно саме знайшло,
Хоча, повинна зізнатись
На сон хилить поезія мене.
І як не намагаюсь з думками зібратись
Сил я не маю, а час скоро мине.
Ти ловиш момент, упиваєшся ним
