Нокс
Зараз я втратив доступ до лав тих фізичних
Вони в моїй голові, злегка метафоричні
Та зали розкішні, хоч вітер там свище
Ті зали...Зараз там пусто
Я заходжу туди, а то кругла кімната
Сіре змішане з зеленим,
Ламаємо шаблон.
Бруківка вистеляє зелень.
Впирається у горизонт.
Мені подобаються Індики
Дуже цікаві ці тварини.
Їхні очі вилуплені, як баньки
Це смішно, але ж вони не винні,
Я - унікальна особистість
Я унікальна, через те, що я зоря
Я зірка, що розпиляє тут барвистість
Шалені кольори мого життя
Зелений, темний, таємничий Сад
Він переслідує мене
Не зводить погляду й кричить
Щось безіменне, а потім мовчить
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
Душевний спокій - досить важлива річ
Особливо в моменти тиску, що діє зусібіч
Закривши свої фізичні очі
Зникаєш вмить не менше ніж на пів ночі.
Звертання до себе:
Ніхто тебе так й не зрозумів
Скільки б душа не надривалась
Скільки б ти не говорив...
Червоні очі невидимки
Ви кричали на себе
Наче в яріснім горі,
Переживши страшний той,
Подих недолі?
Самотня, одна мов пустельна квітка
Глибока ніч надворі
Але далеко не сліпа,
О ні, у ній багато крові,
У неї є своя орда
У моєму житті дуже мало пригод
Мало досягнень і мало нагород.
Мало щирого сміху, всередині наче ліс
І дуже мало сліз.
"Усі тебе люблять на смертному ложі"
Дякую, а був гарний момент, принаймні веселий.
Він тобі не до вподоби? Дай йому смачно по рожі.
