Нокс
Улюблена четверта висота
Ще пам'ятаю я про неї
Хоч в моїй душі вона уже не та,
Проте, все ж має вона і свої привілеї
Колись, я бачила з того вікна світ - неосяжний оку
Ви кричали на себе
Наче в яріснім горі,
Переживши страшний той,
Подих недолі?
Самотня, одна мов пустельна квітка
