Ігор Шевчук
Ти ангел
Любі Онищук присвячується
1
Як повільно кліпає тінь
досвітня —
Може тінь ачи ніч? може сон це?
Туга і залишення і Печаль
Відкритим полем —
вільний вітер:
і Бог і раб і гук...
Стовпи хитаються,
Вже добре нам глибоко помовчати…
Ще мить — і заговорять враз серця…
Рука в руці — і далі з теплих рук Творця…
У несказаннім спокої і тиші
З руки і до руки у благодаті…
В сутінках вечір.
І майже не видно.
Зірка Давида –
І дочка Давидова.
Білий я сніг –
Меч Жанни д’Арк
Дзюбі Івану Михайловичу
присвячується
Скажи мені — хто ти?
Скажи собі — хто ти?
Кохання і неземне
(з поеми «Всевидіння блаженство – центр»)
* * *
Світ дає вбік, – в горлі
клубок
Очі стрілись
Ударило — вдарили дзвони
Дрож
ув серце
Всевидіння блаженство – центр
Поема
І вигнані в ліси, в пустелі, в гори –
мислителі, поети-мудреці.
Любов
Вінок білярайських пісень
Матері Божій
А птиця любові і в’ється й блага:
«Розкриймось! Летімо!
Здіймаймось!
Це в якомусь столітті послухали
ви — мадригали
І злетів я і ангельську в душу —
од вітру — свічу…
Падають маски — і кожен собою стає.
Падають зноски — і верба зігнутись не хоче.
Падають зорі! — з душі світло дибки встає —
В небі зійшли Твої Очі.