Лана Краска
скажи мені де мешкає любов
де відшукати шлях до диво - раю
які слова у безлічі розмов
тобі й мені присвячені ... благаю
зустрінь мене , коли насамоті
за темною ніччю приходить світанок
окрасою серця він служить для нас
і хто ну хоч раз вийде вранці на ганок
не зможе забути цих дивних прикрас
і ось за хвилину ранковая зоря
заллє своїм світом півнеба. Блакить
ти чуєш цей дощ ?
ти чуєш цей сміх ?
ти віриш в любов ?
ти віриш в цей гріх ?
ти мій не на вік
я вільна ,мов птах
подаруй мені сяйво весни
у брунатних завіях чекання
розтопи вічноликість зими
де немає надії світання
загуби у дорозі печаль
хай не буде у тебе нещастя
тарую час , відведений для бою
відважую печаль і сльози каяття
я не люблю . Та полюбить готова
твою журбу в захмарених очах
я йду у тінь , молюся до нестями
своєму ідолу Перуну й Лані - Див
чому
я знову вірю у світання
отих воскреслих у мені надій
не забуваю. Марне намагання
закреслити минулий хід подій
за що
озвись до мене закликом тужним
озвись до мене , Вечорова Зоре
я винна , чуєш ? я тепер в журбі
тепер земля голосить моїм горем
не проклинай за те , що не права
помилка в тому , що я нині плачу
я сам на сам
з тобою , моя доле
кого ж іще знайти
одна душа , життя одне , а більше
не мріється в полоні гіркоти
а хто ж то я ? і де моя дорога ?
для чого народилася на світ ?
і ти , і я - ми доленьки небоги
як таємничий папороті цвіт
ти віриш в тінь , а я - в безодню неба
мандрую манівцями в майбуття
кожен крок - то є біль
то є нове моє завдання
на душі заметіль
хто є поряд для мого зізнання
обернусь - порожнеа
залишена горем на згадку
мені не боляче ввійти до світу ночі
мені не боляче забути назавжди
пекельно-сірі з голубінню неба очі
гріховно-тяжкі гіркі молитви
я все пізнала на шляху до воскресіння
я все пізнала в сяєві лампад
ти мій листок , мій чистий папірець
в мені написані рядки чекання
я одинак ... а ти душі знавець
ти моя мрія , істина , зізнання
ми сам на сам... а нивою життя
крокують наші душі непомітно
