Лана Краска
зеленоокий
світ зеленоокий
а в мене
очі зовсім не такі
брунатні
трішки з подихом каштанів
і знову календар в червоних хрестиках
і кава надміцна і надгаряча
між зустрічами спільне їм помешкання
чатує час для нового побачення...
... і врешті - решт минуле поверталося
біля вхідних дверей сиділо віддано
собаченям скаліченим й обірваним
за ніжністю скавчало зголодніло
вона ж ті двері відчиняла тихо
мені не боляче ввійти до світу ночі
мені не боляче забути назавжди
пекельно-сірі з голубінню неба очі
гріховно-тяжкі гіркі молитви
я все пізнала на шляху до воскресіння
я все пізнала в сяєві лампад
зникають лінії , сіріє небуденність
мереживо туманів , зграї мрій
і щастя тихого чуттєва неміч
і полохливість необачних дій
осінній подих - ніжний і п'янкий
остання мрія , почуття , бажання
...і коли говорили ЗАКОН
і нагадували про ПРАВИЛА
вона з посмішкою на вустах
просто
переписувала
значення
я сам на сам
з тобою , моя доле
кого ж іще знайти
одна душа , життя одне , а більше
не мріється в полоні гіркоти
я воля вітру
простір для польоту
я син небес
Дажбога рідний син
я вічність мрії
де згаса погорда
...а ввечері вже звичний ритуал
ледь тепле молоко на темній кухні
без світла вечір - що ж , хай буде так
вона і так в календарі закреслить вечір
ледь тепле молоко на смак мов цукор
вона і він
завжди ніколи
разом
між ними постаті людей і барикад
між ними відстані , автобуси , маршрути
й питання - ти кохаєш мене ?
...насправді вона була звичайною
таких ніколи не помічали у натовпі
та навіть і потім , коли вже всі оглянуті
вона лишалася тінню і поза увагою
її не цікавили "привіт" і відразу ж "бувайте"
розмови про все до опівночі
світанки в екранах смартфонів
навіщо так сталось - зустрілися
і що далі буде - а хтозна
хотілося б вірити в долю
