Лана Краска
нескорена
таврована
забута
і оновлена
чужа
і загартована
вона ледь не щодня влаштовувала пікети
із транспарантами
бентежила ночі спокій хресною ходою
зі смолоскипами
а він вірно і віддано готував їй каву щоранку
і цілунком
а ввечері
коли спрацьоване вічністю місто
навіть і не думало відпочивати
а світло тисячі ліхтарів
перегукувалось зі світлом автомобільних фар
він і вона - двоє
... а коли до щастя лишалося декілька кроківні він , ні вона не бігли чимдуж
стрімголов...
навпаки -
до максимуму стишуючи рухи
вони з кожного сантиметру відстані
не треба їй казати про любов
вона вже знає , що слова вартують
так склалося , не винен тут ніхто
так інколи в життях наших трапляється
слова - шедеври почуттів і вражень
коли у хоку чи сонет сплітаються
ти мій листок , мій чистий папірець
в мені написані рядки чекання
я одинак ... а ти душі знавець
ти моя мрія , істина , зізнання
ми сам на сам... а нивою життя
крокують наші душі непомітно
а коли вона починала все спочатку
поруч інколи ввижались нові горизонти
і тоді - від заходу сонця і до його світанку
вона самовіддано штурмувала фортеці й окопи...
поза форматами і стандартами світу
поза законів , правил і принципів
різні
далекі
не схожі
на відстані
...казали , що вона ніколи
ніколи , чуєш ? не була своєю
завжди чужа , завжди якась
непевна
знайомі ? ні
а подруги - тим паче
озвись до мене закликом тужним
озвись до мене , Вечорова Зоре
я винна , чуєш ? я тепер в журбі
тепер земля голосить моїм горем
не проклинай за те , що не права
помилка в тому , що я нині плачу
в обійми твої
ніжні та п'янкі
я падаю безжально
та безбожно
відхрещуючись
від утіх старих
одного дня ти скажеш - зрозумів
твої секрети більш не таємниця
ти надто божевільна , не свята
хоч не проста , але і не цариця
не йдеш - летиш