Лана Краска
... а він її від світу боронив
був хрестоносцем
відданим слугою
плекав їй квіти
готував обід
і на двобій за честь рушав щоночі
...а характер - тонка порцелянка
сніжно - біла
з малюночком сонця
до музею б її - та не вчасно
надто горда
і надто доросла
прозора чиста намистиночка роси
немов душа в маленької дитини
подібна чимось до солоної сльози
але ж упала із небесної царини
ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль
вона кришталь гірський - холодний і блискучий
...і коли знову змінювались плани
і зустріч з реальності перетворювалась на мрію
до неї безсоння приходило з чаєм
а йому просто не кортілося жити...
вона не пила нічого , окрім його крові
їй не до смаку було вегетаріанство та веганство
лиш карміново - гостре
гаряче
й спокусливе
ароматно - кохане
вона навколішки молилась , та не Богу
що їй релігії ?
закони ?
Схід та Захід ?
холодний мармур храмів - заборона
святі місця святим , не сіромахам
і вона знову діставала меч
старанно зчищала іржу та минуле
заради життя до двобою на смерть
рушала, лиш тільки почувши - готова?
її не лякали ні біль, ні тортури
що бачу в обличчі твоєму
зцілованому не раз
на фото
в уяві
у снах
і знов не те
всього лиш мить непевна
в котру , здається , безлічі думок
немає місця
прихистку немає
немає теплоти дівочих рук
давай не будем більше сперечатись
хто головний , хто ні , хто просто так
давай не будем - час прийшов зізнатись
нам долі нашій - чи усе в нас так
давай сьогодні в танці покружляєм
мелодії простої і без слів
мій світе
край моїх вчаровань
де лине завше пісня - самота
мій любий край
моє жадане слово
що зрідка відпускаю в небеса
вона фанатично
прискіпливо
й вельми обачливо
ніби те рахування
було їй за кисень , життя і кохання
між холодним "було та минуло"