Неоніла Володимирівна Гуменюк
На жаль коротке дуже теж.
Ми ж не замислюємось вчасно,
Що літ назад не повернеш.
Через дрібниці сваримося,
Створюємо " купу" проблем,
Втрачаємо усе хороше,
Радість, сміх від хати і до хати.
Вітаємо народження Христа,
Якого в Яслах сповила Божая Мати.
То ж величальних заспіваємо пісень,
Впадемо перед Ним ми на коліна.
Чудовий, незвичайний нині день -
Не видно стежок і доріг.
Але лиш одним нас порадує -
Надійно посіви укрив.
Бо від морозів захищені,
Вони проростуть навесні,
Зеленим густим своїм килимом
Визнать життєві помилки,
На серце каменем лягають
Гріхи за прожиті роки.
На жаль не зміниш вже усе ти,
Життя рікою відпливло.
Та намагаймось жити чесно,
Не видно нічогісінько за ним.
Холодною і мокрою завісою
Він дуже схожий та й на сірий дим.
Гойдає хвиля жовтий лист вербовий,
Латаття ще зелене на воді,
Вітер розчісує траві коси руді,
Бо теплої купелі прагне усе:
Чорноземи, квіти, трава і дерева,
Волога життя із собою несе.
Без неї і хліб не родитиме в полі,
Посохнуть листочки в садах на гіллі.
Як сонця й води буде завжди доволі,
Царівна польова чесала косу,
В росі скупала ніжки свої босі,
Всміхаючись, вона стрічала ранок.
Жайвора пісня ген із високості
Срібними переливами бриніла,
Щось тихо шепотів красуні вітер,
Несло в руках скрипочку
Із срібними струнами
Осені в даруночок.
Щоби диво-звуками
Чарувала музика,
Дощова та сонячна
Як загнаний звір причаївся в куточку.
Це не пустило його на поріг,
Прогнало від хати вранішнє сонце.
Волосся твого, що русявим було,
Торкнулась туману срібная стрічка.
Та серденька лагідне ніжне тепло
Так промайнуло, наче день один:
І радості текла бурхлива річка,
Та болю й втрати був нестримний плин.
Мене любили, вірили, кохали,
І заздрили, ненавиділи теж.
Я намагалась не звертать уваги,
Але тобі, матусю, злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла, все стерпіть зуміла
І горе подолать взяла десь сили,
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася, усе пісні співала,
Це букет барвистий жартів й сміху.
Його ти подаруй знайомим, друзям,
Порадуй рідних ним, нехай не тужать.
Веселий ти і настрій пречудовий -
Не треба вже пігулок та уколів,
Бо сміх продовжує життя, здавна відомо.
