Неоніла Володимирівна Гуменюк
Журавлики теж відчували втому,
Лелеченьки долали довгий шлях,
Усі птахи верталися додому.
З країв далеких та й до своїх гнізд,
До рідної землі, що їх зростила.
Триває так уже багато літ,
Тоді дуже хочеться твого тепла,
До тебе пригорнусь цієї пори,
Відчую підтримку міцного плеча.
Так затишно-затишно стане мені,
Згадається літечка сонячний дощ,
У серці лунають кохання пісні
Як загнаний звір причаївся в куточку.
Це не пустило його на поріг,
Прогнало від хати вранішнє сонце.
Волосся твого, що русявим було,
Торкнулась туману срібная стрічка.
Та серденька лагідне ніжне тепло
У твоїх очах, душі твоїй.
Це весна їх запалила знову
Промінцями мрій, нових надій.
Бо життя коротке й швидкоплинне,
То ж бери від нього геть усе
І не гай даремно ні хвилини,
Вітаються із світом вранці,
В полудень ніжаться на сонці
І загадково мружать очі.
Співає вечір колискову -
То й засинають безтурботно.
Розбудить їх зоря ранкова,
Сутінків десь поділась тінь,
Трійкою коней мчала фея,
Чувся веселий передзвін.
Крихітні дзвоники конвалій
Лунали, як врочистий гімн,
Все сяяло та вигравало
Із усіх боків обступили,
Як рідну матінку сини,
Від вітру й снігу захистили.
Гіллям помахують вони,
Неначе крилами лелеки
Чи гордії гірські орли,
А моє серце сповнене любов"ю,
Пора в житті настала золота
Та дихання відкрилось друге знову.
Я відчуваю сили у собі
Творити й жити, а не існувати,
Добро та радість й щастя дарувати.
Візерунки малював,
Вийшло Сонечко ранкове -
Труд увесь його розтав.
Плакали Троянди білі,
А намисто із Зірок
Розірвалось, розлетілось,
Ясні зорі сяйвом її поливали,
Підморгував місяць дивній цій красуні
Та розплітав вітер її коси чорні.
В пахучім любистку вимиту голівку
Прикрасив чудовий віночок з барвінку,
Роси-діаманти сукню прибирали,
Білі розсипали кучері
Та й на зелені кафтани
І золотом вишиті гудзики.
Куди це так гарно прибралися,
Чи свято яке урочистеє?
Вони ж не приховують радості -
Своєї скрипки, музика лилась,
Мов на цимбалах віртуозно краплі
Мелодію творили.Раз у раз
Вона бриніла, мов дзвіночки срібні
Та чарувала і тебе й мене,
Наче у казку кликав той оркестр.
