Неоніла Володимирівна Гуменюк
Це літа промчали наші молоді.
З ярмарку вертають, котяться згори.
Де поділась радість цієї пори?
Тішимося все ж ми внуками й дітьми,
Значить недаремно на світі жили.
Добрих справ немало залишаєм їм,
І суничним літом,
Осінню бурштиновою
Та заметіллю зимовою,
В будь яку року пору
Я із тобою поруч,
А ти зі мною, милий,
Зозуля перестала теж кувать,Запахло сіном по усій окрузі,
Маківку літа зустрічаєм так.
Петро й Павло пройшлися берегами,Лише синіють їхні батоги,
Біля воріт злітають вгору мальви,
Мов різнокольоровії птахи.
Зібрали полуницю й вишні стиглі
Хвилею духмяною довкола
В повітрі аромат пливе чудовий.
Це нічна фіалка - матіола
Вечірньої пори відкрила знову
Свої бузкові ніжні оченята,
Ніби із кожним хоче привітатись:
В старім саду батьківськім яблуневім,
Ніхто не доглядає вже за ним,
Та він здається казкою для мене.
Це батько їх колись давно садив,
Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти,
Ми ж дивні імена давали їм,
Як було тоді колись в дитинстві,
Сизая голубонько моя.
Хто поверне дні оті чудесні,
Коли пісня й усмішка твоя
Й руки працьовиті душу гріли?
Образ твій, як сонечко сія,
Сиділа пара голубів,
Птахи були такі щасливі,
Він їй щось ніжно воркотів.
І цілував свою кохану
Та сизим обнімав крилом.
Від почуттів тих без обману
Зацвіла так рясно липа,
Бджілоньки сюди летять,
Щоб нектар скоріш збирать.
Згодом з нього буде мед,
Ні для кого не секрет,
Що цілющий та смачний
Та й давай змагатись,
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угору
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,Кажеш, що й досі любиш, як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
Дарма, що час вже косу посріблив.
Ту, що мені матуся дарувала,Таке тепло безмежне відчуваю,
Ніби торкнулися мене долоні мами.
Хоча давно пішла вона у вічність
Та залишила в спадок вишиванки,
Добро і мудрість, гарну щиру пісню.
За все, за все тобі вклоняюсь, мамо!
Яка одиноко стоїть край села,
Там зелен-барвінок, трава неприм"ята
Й троянда під вікнами вже відцвіла.
Охоче пройдуся стежками дитинства,
Хоча заросли полинами вони.
Додасть мені сили прозора і чиста