Неоніла Володимирівна Гуменюк
Багато-багато років,
Тут воно ж, за кілька кроків,
А ти його не помічаєш.
Доленька ходить поруч,
Лиш придивіться уважно,
І, може ви зовсім скоро
Прагну мати його багато,
Лиш стрічать його - не проводжати,
Радості - джерело, не ковточок.
Море ніжності, а не краплину
Та добра океан, не трішки
І безмежного неба блакиті.
Любов"ю ділитись і смутком,
Разом усі ночі і дні
Та доленьки бути дарунком.
На себе узяти твій біль,
Переживання й тривоги,
А на столі хліб і сіль
Зачаровує й манить усе за собою.
І нема уже змоги за ним не іти,Дуже хочеться - поряд щоб завжди був ти.
А ті очі, неначе краплиночки неба,
Сиплять в душу тепло, зігрівають її
Та витьохкують там про любов солов"ї
І не жити без них мені, як і без тебе.
Біля хати голуби,Ніби всім сказать хотіли:
-Ти люби, люби, люби.
Так, як вмієм ми кохати,
То не кожен зможе з вас,Щастя вміти дарувати
Слід повчитися у нас.
2020 р.
І пам"ятаймо мить, коли любов цвіла
Трояндами, ромашками, тюльпанами,
В серці запалила іскорки тепла.
Життя таке коротке й швидкоплинне,
Літа біжать так стрімко, мов бистрая ріка.
То ж бережім, шануймо ми любі "половинки",
Бавиться з ними, приємно лоскоче,
Буває і так, що доводить до сліз,
А потім в обіймах втішає до ночі:
-Люблю вас, струнких білокорих красунь,
Ате, що жартую, ви вже вибачайте.
Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
І, здається на мить задрімала,
А прокинулась - сонце вставало,Темрява утікала нічна.
Ти ж ні слова про те, що рука
Заніміла, лише усміхався,
Нжно так поцілунком вітався,
По снігу глибокому йде до нас дідусь.
З нетерпінням радісно його зустріча
Весела і гамірна наша дітвора.
Звуть цього чарівника святий Миколай,
Кожному даруночки він приносить,знай.
Чемним та слухняним іграшки кладе
Не видно стежок і доріг.
Але лиш одним нас порадує -
Надійно посіви укрив.
Бо від морозів захищені,
Вони проростуть навесні,
Зеленим густим своїм килимом
Я падаю кудись у прірву,
Охоплює лиш переляк,Що розіб"юся об каміння.
Чи до добра, чи до біди
Оце таке мені наснилось?
А мою душу холодить
Видіння те нічне жахливе.
Що ти пелюсточки рониш та уся тремтиш.
Прожени поганий сон, вишне молоденька
І красою заворожуй.Та послухай лиш
Як співає соловейко, то ж усе для тебе
Свої трелі розсипає, ніби чари ті.
То ж цвісти та усміхатись тобі завжди треба,
