Неоніла Володимирівна Гуменюк
Сонцем вранішнім пестила ніжно,
Колисала нас вечором пізнім
Добра й радісна усмішка мамина.
Веселковою падала зливою,
Гріла ласкою всіх променистою.
Залишилася світлою, чистою.
Чарівний спів птахів лунав,
Збирали жменями суниці,
Літо ж так щедро пригоща.
Нарвав букет білих ромашок,
З трепетом серця дарував,
Ти ж їх так любиш, моя пташко.
Сипле літечко липовий цвіт,
Аромат неповторний той вітер
Так далеко несе всюди й скрізь.
Ти вдихаєш його, наче ліки,
Паморочиться аж голова.
Так духмяно тепер пахне липа
Сяє й мерехтить зірками ясно
Та піну із парного молока
На кучерявих залишає хмарах.
Тече собі молочна та ріка,
Яка є багатьом дороговказом,Насамперед завзятим чумакам,
На їхню ж честь сузір"я це назвали.
Це закоханих всіх день,
Це і вірність лебедина,
І квітучий сад пісень.
Він, вона - дві половини,
В унісон сердець биття
Не лише на Валентина,
Сутінків десь поділась тінь,
Трійкою коней мчала фея,
Чувся веселий передзвін.
Крихітні дзвоники конвалій
Лунали, як врочистий гімн,
Все сяяло та вигравало
Дощик, мов кучер з батогом
Шмагає коней що є сили,
Щоб вони мчали всі бігом.
Та розсипали й розсипали
Прозорі крапельки навкруг,
А сонечко до них торкалось,
Полум"яніють між листків.
І для Романка й для Марічки
Й для Олечки цей плід доспів.
Всі діти люблять полуницю
З сметаною та цукром й без.
То ж нею запастись годиться,Щоб взимку смакувати теж.
Що ти пелюсточки рониш та уся тремтиш.
Прожени поганий сон, вишне молоденька
І красою заворожуй.Та послухай лиш
Як співає соловейко, то ж усе для тебе
Свої трелі розсипає, ніби чари ті.
То ж цвісти та усміхатись тобі завжди треба,
Студена і смачна у нім вода,
Мов те люстерко прозоре і чисте
Тече-впадає у плесо ставка.
Тут навесні, немов би у раю:
Дарує пісню соловей свою,
Вночі можна почути спів води,
Любов дарує іншим навзаєм,
Тоді рясніє буйним-буйним цвітом,Хоча уже до осені ідем.
Осінь життєва лагідна хай буде
У мене, в тебе, а душа співа,Любити ближнього також хай не забуде
Й для неї знайдуться привітнії слова.
2020 р.
Сиві коники,
Зникла юність золота
Десь за обрієм.
В сіру куряву доріг
Пішла молодість,
Зрілість стала на поріг,