Неоніла Володимирівна Гуменюк
Радість, сміх від хати і до хати.
Вітаємо народження Христа,
Якого в Яслах сповила Божая Мати.
То ж величальних заспіваємо пісень,
Впадемо перед Ним ми на коліна.
Чудовий, незвичайний нині день -
Милая ненечко, люба матусю!
З долонь твоїх щедрості спрагло нап"юся,
Щоби передати онукам та дітям.
Ти наймудріша з усіх, кого знаю,
Поради твої, мов би стиглі зернини,
Чи на вишиваній лляній скатертині
І світанок розбудила,
Прокидатися ж пора,
Розправляти дужі крила.
Полетіти аж на луг,Де гніді пасуться коні,
Озирнутися навкруг,
Вимити в росі долоні.
Дощик, мов кучер з батогом
Шмагає коней що є сили,
Щоб вони мчали всі бігом.
Та розсипали й розсипали
Прозорі крапельки навкруг,
А сонечко до них торкалось,
Любов дарує іншим навзаєм,
Тоді рясніє буйним-буйним цвітом,Хоча уже до осені ідем.
Осінь життєва лагідна хай буде
У мене, в тебе, а душа співа,Любити ближнього також хай не забуде
Й для неї знайдуться привітнії слова.
2020 р.
Всі стежки-доріженьки снігом замела,
А в шибку постукала синичка крильми,
Зголодніла пташечка до людей прийшла.
Поспішили бідную та й нагодувать,
Хліба крихту кинули,дали ще й сальця.
І пташина голосно пісеньку співа,
Сипле літечко липовий цвіт,
Аромат неповторний той вітер
Так далеко несе всюди й скрізь.
Ти вдихаєш його, наче ліки,
Паморочиться аж голова.
Так духмяно тепер пахне липа
І річка вийшла з берегів,
Несуть птахи на крилах весну,
Чується їх вітальний спів.
До сонця тягнеться підсніжник,
В "жилах" беріз пульсує "кров",Краса незаймана та ніжна
В серцях пробуджує любов.
Ростуть Петрові батоги,
Кольору синяви п"янкої
У них чудові квіточки.
Поряд ромашка жовтоока
Ворожить - любить він чи ні,
А далі он за кілька кроків
І зрозуміло все без зайвих слів,
А дощ шепоче тихо про кохання
Та сонечком погожий день зігрів.
Блідо-зелена перша ніжна парость
Розсипалась недбало по землі.
Це веснонька усім-усім на радість
Цілунок відчули сонячний,
Зраділи, росою умившись.
В серпанок прозорий закутались,
У травах високих заплутались,
Їм вітер наспівував тихо.
І слухали тую співаночку,
Зелені були вчора,
А нині ось знайдеш ти
Рожеві та червоні.
Їх сонце цілувало
І слід свій залишило,
Щоб ти і я зірвали