Неоніла Володимирівна Гуменюк
Зі світом вітається біла зима,
Широкі долини,пагорби й ниви,
Мов справжня газдиня обходить сама.
Ретельно й прискіпливо скрізь оглядає,
Переробляє усе на свій лад:
Пухнасті шапки яворам надягає
Біг снігами через ліс,
Небезпека була близько,
Ледве-ледве він утік.
Вовк голодний за ним гнався,
Вже ось-ось був би схопив,
Але сам він налякався,
Це літа промчали наші молоді.
З ярмарку вертають, котяться згори.
Де поділась радість цієї пори?
Тішимося все ж ми внуками й дітьми,
Значить недаремно на світі жили.
Добрих справ немало залишаєм їм,
Довелося усюди бувать:
Біля Чорного моря й на схилах
Славнозвісних зелених Карпат.
І міського життя "скуштувала"
З шумом вулиць й нічних дискотек.
У село повернутись бажала,