Неоніла Володимирівна Гуменюк
Усе в багрянець одягла.
У неї щиро я попрошу
Спокою, миру і тепла.
Хоча уже свята Покрова
Встеляє листом всі стежки,
Хай не поменшає любові
Палають у полі поміж пшеницями.
І хочеться так доторкнутись мені
До них та зігрітись, згадати про давнє.
В блакиті волошок скупатися теж,
Немов у безмежному синьому морі,
А із ромашок віночок сплетеш
Стали гілочки біленькі,
Але ж це не цвіт квітує,
Бо зимонька хазяйнує.
То ж розсипала сніжинки
На черешні та ялинці,
На дубочку і калині,
І пам"ятаймо мить, коли любов цвіла
Трояндами, ромашками, тюльпанами,
В серці запалила іскорки тепла.
Життя таке коротке й швидкоплинне,
Літа біжать так стрімко, мов бистрая ріка.
То ж бережім, шануймо ми любі "половинки",
Прагну мати його багато,
Лиш стрічать його - не проводжати,
Радості - джерело, не ковточок.
Море ніжності, а не краплину
Та добра океан, не трішки
І безмежного неба блакиті.
Зачаровує й манить усе за собою.
І нема уже змоги за ним не іти,Дуже хочеться - поряд щоб завжди був ти.
А ті очі, неначе краплиночки неба,
Сиплять в душу тепло, зігрівають її
Та витьохкують там про любов солов"ї
І не жити без них мені, як і без тебе.
Так давно вже ніхто вас не косить.
Біль і тугу мою заглушіть,
Все єство миру й злагоди просить.
І під сонцем, дощем, на вітрах
Всеньке літечко ви зеленійте,
Я пройдуся босоніж по вас,
Фіолетові,
Це фіалочки живі
У букетиках.
Вмиті дощиком рясним,
Сяють блискітки,
Гріті сонцем золотим
Ті почуття, що про кохання?
Але я знаю, слів не треба,
Лише поглянути на тебе
І ти в очах моїх читаєш
Все, що тобі сказати маю.
2017 р.
Що ти пелюсточки рониш та уся тремтиш.
Прожени поганий сон, вишне молоденька
І красою заворожуй.Та послухай лиш
Як співає соловейко, то ж усе для тебе
Свої трелі розсипає, ніби чари ті.
То ж цвісти та усміхатись тобі завжди треба,
Як загнаний звір причаївся в куточку.
Це не пустило його на поріг,
Прогнало від хати вранішнє сонце.
Волосся твого, що русявим було,
Торкнулась туману срібная стрічка.
Та серденька лагідне ніжне тепло
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу