Неоніла Володимирівна Гуменюк
Тінь від чорних хмар,Вітер знов гуляє,
Блискавки пожар.
А від громовиці
Все здригнулось враз,
Крапельки водиці,
Наче водоспад,
Дощ та сніг, а чи сльози сльоти,
Треба в будь яку пору щасливим
Почуватися й радість нести.
В будень теж, а не тільки у свято,
Слід знаходити свій позитив,
Бо прекрасного в нас так багато,
Та у душі співають солов"ї,
Хоча чимало і прожито й пережито,Зозуле, не рахуй літа мої.
Роки минають, серце ж не старіє,
У ньому й досі ще живе любов,
Тепло та ніжність, віра і надія,
У молодість думки вертають знов.
Зимні роси вранці торкнулись легко ніг,
Хоча ще дні спекотні всіх кликатимуть в воду,
Але все ближче й ближче осені прихід.
У саду "антонівки" вже боки яскраві
І медові груші падають в траву.
Літо догорає айстрами-зірками,
А моє серце сповнене любов"ю,
Пора в житті настала золота
Та дихання відкрилось друге знову.
Я відчуваю сили у собі
Творити й жити, а не існувати,
Добро та радість й щастя дарувати.
Прагну мати його багато,
Лиш стрічать його - не проводжати,
Радості - джерело, не ковточок.
Море ніжності, а не краплину
Та добра океан, не трішки
І безмежного неба блакиті.
Фіолетові,
Це фіалочки живі
У букетиках.
Вмиті дощиком рясним,
Сяють блискітки,
Гріті сонцем золотим
Усе в багрянець одягла.
У неї щиро я попрошу
Спокою, миру і тепла.
Хоча уже свята Покрова
Встеляє листом всі стежки,
Хай не поменшає любові
Але тобі, матусю, злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла, все стерпіть зуміла
І горе подолать взяла десь сили,
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася, усе пісні співала,
Та у коси вплетеш ромашку,
Ті далекі згадаєш дні,
Коли юність кохала палко.
Подаруєш своє тепло,
Яке душу мою зігріє,
Почуття, що колись цвіло,
І річка вийшла з берегів,
Несуть птахи на крилах весну,
Чується їх вітальний спів.
До сонця тягнеться підсніжник,
В "жилах" беріз пульсує "кров",Краса незаймана та ніжна
В серцях пробуджує любов.
На зеленій сукні диво-трав
Хтось залишив отакі маленькі,
Та ще й незабудки вишивав.
Сплів віночок із ромашок й маків
І мереживо з волошок-васильків,
Татар-зілля постелив та м"яту
