Poems by Ольга Анцибор

All Poems Original Poems Translations

1 2 3 4 5

…

› »

Розчарування

Я не чекаю зустрічі з тобою,

І радості від зустрічі немає,

Бо не прийшлось напитися любов’ю,

В душі моїй кохання помирає.

В твоїх очах я вже тепла не бачу

Кохання не було у нас ніколи,

Намалювала я його, неначе

Ольга Анцибор

Надіїні надії

На землю спадав вечір. Палахкотіли білим цвітом сади, червоними коралами рясніли тюльпани, п’янкими пахощами чарували нарциси. Розімліла травиця відпочивала від спеки.

Відпочивала і Надія. Вона сиділа на ганку, стомлена важкою роботою, перегріта палючим сонцем, і дивилася на сина і невістку, що стояли неподалік під квітучою яблунею. Молодята закохано дивилися одне на одного, щось тихенько гомоніли, щасливо і безтурботно сміялися.

Дивилася на них Надія і…бачила себе такою ж юною і щасливою багато років тому.

Зростала Надія в великій сім’ї з люблячими, працьовитими батьками, з братами і сестрами. Закінчила школу, поїхала вчитися до міста. Мріяла про щасливу долю, про велике, єдине і прекрасне кохання.

Ольга Анцибор

Лабіринти життя

Чому ж ти, коханий, так пізно зустрівся?

Чому ж ти так пізно на світ народився?

Я довго жила і тебе все шукала,

Та доля нас двох на роки роз’єднала.

Я ціле життя лабіринтом блукала.

Не тих я кохала, не тих цілувала.

Тоді вже, як згасла остання надія,

Ольга Анцибор

Пізнє кохання

Хто сказав, що вже кохати пізно?

Хто сказав, що час уже минув?

Все залежить від душі, від пісні,

Що в падінні краплі ти почув.

Стільки літ душа була самітня,

Біль та чорна туга в ній жила.

Раптом в очі глянула блакитні

Ольга Анцибор

Зустрічі з тобою жду, як свята

Зустрічі з тобою жду, як свята,

Зсумувалось серце аж до болю

Я сказати хочу так багато,

Поглядом зустрітися з тобою.

Мрію я, що підійду до тебе,

Обніму легенько ,тепло, ніжно,

І прошепочу: – моє ти небо,

Ольга Анцибор

Мамині чорнобривці

Чорнобривці цвітуть біля хати,

Ароматом п’янять білий світ,

Їх старенька насіяла мати,

Гріє мамину душу їх цвіт.

А душа у матусі як сонце,

Випромінює море тепла,

Бо вона – як у Всесвіт віконце,

Ольга Анцибор

Заздрість

В багатстві й розмаїтті почуттів

Я перевагу віддаю коханню,

Але і співчуття й правдивий гнів

В житті займають місце не останнє.

Ціную вірність я і щиру радість,

Любов до ближніх, відданість ціную.

Ненавиджу і зневажаю заздрість,

Ольга Анцибор

Ода подрузі

Я про жіночу дружбу вже писала

Та тема ця хвилює мене знов,

У всі часи я дружбу шанувала –

Це як води ковток, це як любов.

Я рада, що таку подругу маю,

З якою в бій і в розвідку піду.

Я Господу молюсь, його благаю,

by Ольга Анцибор

Біль

Душа порожня, вихололо серце,

І порожнечу цю заповнив біль –

Такий пекучий і такий нестерпний,

Він рану розтинає звідусіль.

А рана так болить і кровоточить,

Терпіти біль цей вже немає сил,

Неначе чорний птах біду пророчить,

by Ольга Анцибор

Суперечка

Йди! Тебе не тримаю… Пусти мою душу,

Як гріхи відпускали у нас в давнину.

І хоч третій вже хтось все до біса порушив,

Я на себе прийму і печаль і вину.

Не прошу я ні спокою в долі, ні смерті.

А прошу справедливості тільки в однім:

Хто в коханні усе зрозуміє і стерпить,

Ольга Анцибор

Побачення з сином

Я їду на побачення до сина,

Під брамою в’язничною стою,

Коли ж вона настане та година,

Що обніму кровиночку свою.

П’ять літ я вже сюди топчу стежину,

В колючим дротом оповитий дім.

За що страждаєш, мій коханий сину,

by Ольга Анцибор

Лист коханому

(новела)

Привіт сонечко моє, щастя моє!

Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю,що мій лист зробить розлуку коротшою.

Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так багато розповісти тобі про все. Ну, наприклад, про те, що я відчуваю до тебе, як змінилося моє життя з того часу, коли в ньому з’явився ти. Як воно заграло барвами,як наповнилось теплом, радістю і коханням.

Ольга Анцибор