Тарас Яресько
побачити
ультрафіолетовий спектр бузку
вислухати
пульсацію на сонячних артеріях
Фантомно болить корінню, в землі зосталому,
і точать ножі кроти під твердим фундаментом.
Сніги штурмували дім і вертались талими,
бо теплиться щось всередині навіть каменю.
По фресках повзе павук під косою стелею,
В атмосфері страху — бульбашка цілунку.
В стратосфері болю — пластирем вуста.
Навіконна крига явить візерунки.
Ще не знаю, хто ти — та або не та.
Лабіринти долі в самоті не винні,
1
ось метелик розгорнув шифровані крила — читай
ось очерет готовий шуміти — дихай
ось вода тремтить в передчутті долоні — торкайся
сполошилась колонія сонячних зайчиків
хто без жодної краплі рому
мине поле лісу
де розвітрені дерева
чіпким гіллям беруть
один одного на абордаж
"подейкують…" (ЦИКЛ)
подейкують
насправді все пішло шкереберть
після дощу
на твоєму одязі
лишається енна кількість
ще не висохлих крапель
тотожних зворотному відліку
перед спрагою
чиясь ідеальна картина світу
висить на стіні вітальні:
зелень ріка небо що ось-ось
перехреститься трійкою птахів
згори вниз і справа наліво
"на цих пагорбах…" (ЦИКЛ)
на цих пагорбах
покручена річка лежить
місто забудовується так щільно
ніби чинить облаву на вітри
втілює план перехоплення
найменшого протягу
наближається коляда
тануть сніги
ріка гладшає в талії
ламай зачерствілу хлібину голосу
ділися з ближнім
надоєний місяць стоншився до серпика —
комашня стає у чергу за молоком
бродячий пес
нюшить сліди промінців у повітрі —
знеживлено до світанку