ОСІННІЙ РАНОК З АРОМАТОМ КАВИ

Я кави філіжанку приготую,

Зварю́ її з любов’ю на зорі́,

І на місточок знову попрямую,

Який через струмок, що у дворі.

В повітрі заснує́ться павутина,

Осіннє сонце променем торкне́,

На землю ляже з листя скатертина,

І вітерець десь зда́леку війне́.

Від кави аромат розне́се вітер,

Він пряністю в повітрі задзвенить,

В росі осінній ще скупались квіти…

Яка ж приємна ця ранкова мить.

Я посмакую каву із любов’ю,

Накине осінь золотую шаль.

«Тебе чекаю…», – стиха я промовлю,

Й заграє таємниче щось скрипаль.

Скрипаль і ранок, й філіжанка кави,

І спогади, й прекраснії думки́,

Хмарини, ще й дерева золотаві,

Під ки́лимом сховалися стежки́.

Осінній ранок й кава, що дурманить,

І золото усюди, де не глянь.

Ця мить осіння у обі́йми манить,

Та й потопаю зо́лоті буянь.

14.09.2021р.

Свидетельство о публикации №121091600161