Юрий Гундарев
Господи,
дай глоток!
Я, задыхаясь без влаги,
в зной погружаясь,
как Жак-Ив Кусто,
без никаких
Зруйновано. Знищено. Вбито.
Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
Як вірити вже? Як любити?
Чи чує нас хтось там, на небі?
І вмить припиняє дебати
хлопчик-кульбабка з телеекрану:
Зорі, як срібне намисто,
що випромінюють магічну красу,
тихо стікають на місто,
що майже відійшло до сну, -
на вулиці, площі й сквери,
на візерунки карнизів,
Дева Мария, я знаю, Ты - здесь,
сквозь дым пожарищ вижу Твой лик,
не дай стереть с лица земли
город, названный в Твою честь!
минуты, дни, недели продли
Мене на площу привели для страти,
я ледь дійшов з розбитими ногами…
У вічі пильно подивився кату,
і відповідь отримав батогами.
Навколо раптом все зареготало,
Сирена…
Спускайся до сховища!
На кухні - термос із кавою,
візьми для душі Андруховича
чи, може, Акутагаву…
А я нагорі залишусь,
Переконаний: кожен звук
має власний запах і колір:
ось, звичайно, Телоніус Мунк,
це, ясна річ, Колтрейн.
Переконаний: кожна мить
На сцене Национального академического драматического
театра им. Ивана Франко в Киеве многие годы с неизменным
успехом идёт спектакль «Швейк» по знаменитому роману
Ярослава Гашека.
Немой реквизит
трансформируется в перрон,
Падали солдаты, как скошенные цветы.
Падали горькие материнские слёзы.
Падали, словно несбывшиеся мечты,
в красном небе чёрные звёзды...
Мы засыпали под стоны сирены,
в сердце бился пульс новостей,
Солнечный‚ райский оттенок: ра-дость.
Я просто так‚ первобытно и беспричинно
с воистину волчьим аппетитом Сократа
мир поглощаю: мчащиеся машины‚
запаздывающую маршрутку даже‚
всех женщин старше набоковской героини‚
За версією Кремля, трагедія Бучі, Ірпеня, Маріуполя - це «постановка для західної аудиторії»…
Документальна стрічка українського митця Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» отримала «Оскар». Під час вручення нагороди режисер сказав, що не хотів би робити цей фільм і віддав би премію, аби росіяни не вбивали десятки тисяч українців…
Тепер світова спільнота на власні очі побачить цю жахливу «постановку»…
Постановка - це коли проти Бога:
коли помирає хлопчик-каліка,
Власне, за дуже великим рахунком,
чи, як кажуть сьогодні, за гамбурзьким,
не варто валізи збирати хутко
і пхатися кудись на Багами.
Чи дертися по кар‘єрній драбині,
опановуючи технологію підстав та інтриг