Юрий Гундарев
Навіть у такий Світлий день хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…
Нічого святого!
Благовіщення Святої Діви:
до церков ідуть дідусі,
до шкіл і садків - діти,
Опубликовано в интернет-журнале «Чайка» (США)
28 мая 2023 года
1.
Війна вбиває.
Зруйновано. Знищено. Вбито.
Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
Як вірити вже? Як любити?
Чи чує нас хтось там, на небі?
І вмить припиняє дебати
хлопчик-кульбабка з телеекрану:
Зорі, як срібне намисто,
що випромінюють магічну красу,
тихо стікають на місто,
що майже відійшло до сну, -
на вулиці, площі й сквери,
на візерунки карнизів,
Мене на площу привели для страти,
я ледь дійшов з розбитими ногами…
У вічі пильно подивився кату,
і відповідь отримав батогами.
Навколо раптом все зареготало,
Сирена…
Спускайся до сховища!
На кухні - термос із кавою,
візьми для душі Андруховича
чи, може, Акутагаву…
А я нагорі залишусь,
Памяти Стефана Турчака
Киевский оперный –
Рубенсова картина:
Мех соболиный
и бриллиантов блики,
Падали солдаты, как скошенные цветы.
Падали горькие материнские слёзы.
Падали, словно несбывшиеся мечты,
в красном небе чёрные звёзды...
Мы засыпали под стоны сирены,
в сердце бился пульс новостей,
Власне, за дуже великим рахунком,
чи, як кажуть сьогодні, за гамбурзьким,
не варто валізи збирати хутко
і пхатися кудись на Багами.
Чи дертися по кар‘єрній драбині,
опановуючи технологію підстав та інтриг
Мовчання - це вир ненароджених слів,
що б‘ються під серцем щомиті -
і вдень наяву, і вночі уві сні,
а потім вмирають, як квіти…
А взагалі, чи комусь потрібен
У мене була кішка,
і звали її Мона.
Лягала до мене у ліжко -
під килим ховалась від грому.
У неї були очі,
наче якісь світлофори:
Він грає на фортепіано,
а кішка поруч, наче панна.
Тож уявляє, що він Ріхтер,
що має полум‘ям горіти…
Вона не вірить, що він Ріхтер:
про що тут, пане, говорити?