Oleksander Dowbak
Тут похмуро і темніє скоро.
Осінь.
Хіба десь ухне пугач голосом суму і туги
І знайде минуле який спосіб
Окреслити свою присутність поряд.
Замерзлі злітні смуги
Йона, покидаючи рибу,
полишає в її нутрі стотир:
Для Симона Кифи
на сплату податку згодом. Мир -
річ не дармова. Тарифи
Повз нас проходять тіні
І янголи святі
І ми їм платим ціну
За мирний їх прохід.
Крізь душі і крізь стіни,
Крізь зовні божий світ,
Янголи спускаються з небес
І прямують в метро
Це з перевірками душ прийшов РАЙсоцзабез,
А паралельно працює ппо
Війська, добробати, ТрО –
Всі на верхній відкритій палубі,
Доживаємо віку,
доношуємо тіла
І відчуваємо щодня
все чіткіше
Як відшаровується від тіла душа,
Зсередини. Рухає скрині-саркофагу віко,
Persona non grata
Пророки у вітчизні своїй;
Запроторять за грати
Щойно з’явишся в ній
І будуть веселі танці грати
На могилі твоїй
Лускала сталь, рвалась тканина,
А потім тіні зібрались за столом,
Кожен склав меч і зняв шолом,
Тихо буркнув: «Вобіскум Шалом!
Ти досі мрієш як дитина:
Грааль, Авалон,
Коли опускаються руки -
Розчохляйте крила!
Викидайте зайве з кишень!
Надлишок веде до могили
лишень!
Янголи ви чи круки
До нас, в таку далеку тмуторокань,
Давно вже не зазирав поштар. Не через втому
Чи зайнятість. У нас немає нарікань:
Ніхто нам не пише на нашу адресу і номер.
В довіднику ми прописані, поглянь,
дрібним шрифтом, кілька слів в останньому томі!
Наша милостиня все мідяками,
Як і наше милосердя – давно предмет торгу,
Принаймні з самим собою. Сіми, Яфети і Хами –
Партизани і парторги,
Мешканці одиночних барокамер -
Мати Харі та Ріхарди Зорге -
Печаль ми потроху розібрали на жарти –
Додали до чаю молоко і мед;
Затицяли шпари
і вже не так дме.
Чергова нехитра пісенька очолила чарти:
якась дрібноголоса нечупара -
В кутку одвірка старих дверей
Ледь помітно гойдає протяг залишки павучої пряжі,
Поряд висить ключ від входу в лабіринт. Тезей
Був тут. Про що свідчить напис по цім вояжі.
Він самотужки нашкрябав короткий есей:
«Я вбив Мінотавра. Очистив свій реєстр обтяжень.
