Королева Гір Клавдія Дмитрів
Ми йдем у бій із окупантом,
Госпо́дь нам сили додає,
Нам лиш Госпо́дь стає гарантом,
Бо він нам руку подає.
Так день за днем в боях із орком
Хай Стрітенська свічка засві́тить нам миром,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.
Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Чубинський, батьку вічних слів,
Ти був етнографом, поетом,
Словами ти торкнутись вмів,
Немов невидимим предметом.
Вкраїна у душі жила,
Рука підня́лась у ординця
Тисну́ти знову на курок,
Він захотів убить вкраїнця,
Пішов убивця на цей крок.
Пішов і навіть не здригнувся,
ЖИТТЄВА СТЕРНЯ́
Життєва стерня́ й срібні ро́си,
І збіжжя на ній золоте,
Життя побілило вже й ко́си,
Ще й стрази у нього вплете́.
Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
(На мелодію пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ»)
Душі моєї передзвін,
Який же загадковий він,
Я з ним живу усе життя,
Його лелію, мов дитя.
Нехай душа співає без упину,
Й та пісня лине у світи, у даль,
Нехай шука для радості зернину,
А му́зику заграє хай скрипаль.
Ой, біла голубка так прагнула волі,
Бо в пекло іти не хотіла вона,
Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
В яку занури́ла прокля́та війна».
У білу голубку убивці стріляли,
Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.
Злітає ПРИВИД в небо дуже гідно,
І кожен злет – продовження життя,
Усі бої́ закінчує він плідно –
Він спалює ординця, як сміття.
Пала ординець в небі, наче факел,
Хуртовини, заметілі,
Сиплють сніги білі-білі.
Наче провалилось небо
І Різдво таке, як треба.