Королева Гір Клавдія Дмитрів
Сльози, мов буршти́ни, мерехтять на світлі,
Наче срібні ро́си, котяться з очей,
Я плекаю мрії світлі й заповітні…
Плакала й не спала безліч я ночей.
Місячнеє сяйво у вікно пробилось,
Напевно кожен грішний на землі,
Свої гріхи відмолює й збирає.
Гріхи бува великі і малі,
І ними душу кожен убиває.
( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )
Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Народ Вкраїни точно не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,
Не каїться нелюдство це бидляче,
Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.
Життя забрали не́люди ці кляті
Молімось, любі друзі,
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.
Полягли під Крутами в бою,
В нерівній битві хлопці молодії.
До цього всі були вони в строю,
І в мить одну зосталися німії.
Кривава сутичка відбулася тоді,
Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
Забери усю тривогу,
Хочем в мирі дальше жити,
Україну відроди́ти.
Прожени орду прокля́ту,
Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ?
Нема безпечних в Україні місць,
Куди б сміття воро́же не дістало,
І біль, і розпач, не́нависть і злість,
І закордоння споглядать не перестало.
Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!
Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.
Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
