Королева Гір Клавдія Дмитрів
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Прости, якщо можеш, благаю,
Нелегко хрести із гріхами нести́,
То ж прощення тво́го чекаю.
Над Вифлеємом зірка засвітила,
Чудову звістку всім нам принесла́ –
Пречиста Діва сина народила
І в яслах його сіном притрясла́.
Немов кохану, зброю обіймає
Кожнісінький вкраїнський захисник.
Нема умов – на це він не зважає,
Сміється й каже, що до цьо́го звик.
Бере́ до рук, цілує, як кохану,
ЖИТТЄВА СТЕРНЯ
Життєва стерня́ й срібні ро́си,
І збіжжя на ній золоте,
Життя побілило вже й ко́си,
Ще й стрази у нього вплете́.
Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?
Тебе з колиски мати мови вчила,
Любов всю виливала у піснях,
За тебе за́вжди Господа молила,
Молила навіть будучи у снах.
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що руку ви на нас підня́ли!
Смердючії убивці ви, раschиsти,
Вам мариться Бандера і нацисти.
Хотілось почути мені на світанні,
Що МИР вже настав, ПЕРЕМОГА прийшла,
То й спати лягала у цім сподіванні,
Та клята війна но́ві жертви знайшла.
Хотілось дізнатись, що вже не стріляють,
Пропахла ворогом вже шапка,
І комуфляж увесь пропах,
Тобі бува нестерпно важко,
Й не за́вжди спокій бачиш в снах.
Страждаєш, люба Україно,
Із серця капає лиш кров,
Із тебе робляться руїни,
Від того дня, як кат прийшов.
Страшні у тебе, нене, рани,
Ти йдеш, любий сину, за неньку-Вкраїну,
За землю святую ідеш ти у бій,
В молитві думками до тебе я лину.
Виконуєш гідно обов’язок свій.
За землю святую в бою з ворогами,
Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми -пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!