Королева Гір Клавдія Дмитрів
До Перемоги нас Госпо́дь живе,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.
Жахливі рани і нестерпний біль,
Під Кру́тами в цей день відбувся бій,
В січневий день, засні́жений, з морозом,
Розстріляно, убито безліч мрій,
Там кров лила́сь, а не дощі, мов сльози.
Розстрі́ляно під Кру́тами в цей день
Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
Рідна моя мово, пісне солов’їна,
Ти в моє́му серці житимеш завжди́,
Житиме з тобою рідна Україна.
Рідна моя мово, всім в серця прийди.
Україна – це Європа,
Й світ давно це визнає́,
Де не буде раschотопа,
Це нам віри додає.
Ось дві сестри́ зустрілись біля брами,
Взяли́сь в обі́йми й сльози потекли,
Це біла і золо́ченая гами,
Ніко́ли вони ра́зом не жили́.
Ті се́стри довго-довго гомоніли
Якось вітер-ґвалтівник
Ґвалтувати взявся,
Але потім думка – смик,
Й в любові зізнався.
Жене́мо нечесть з України,
Що ро́бить з матінки руїни.
Госпо́дь поможе їх прогнати,
А оркам й в пеклі не сконати.
Жене́мо ра́зом орків клятих,
Все українка в хустці, мов перлина,
Таких у світі більш ніде нема:
Це дівчина, чи жінка, чи дитина –
Найкращі вони в світі недарма.
ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ?
Чи УКРАЇНУ перейменували,
Що нам менору вже подарували?
То ж на МАЙДАНІ вже горить яскраво,
Але не пише: «УКРАЇНІ СЛАВА!».
Живий ланцюг утворимо в душі́,
З’єднаємо думками СХІД і ЗАХІД,
Хай землю ріжуть тільки лемеші́,
В повітрі замість куль літають пта́хи.
Живий ланцюг… У ньому сила й міць,
