Королева Гір Клавдія Дмитрів
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Так минають роки́ і птахами несу́ться у вирій,
По собі́ залишають усюди відбитки-сліди,
Дуже швидко летять, хоч насправді вони всі безкрилі,
І спливають хутчіш найбистрішої в річці води́.
Не можна мати друзів серед тих,
Хто лицемірить повсякденно в очі.
Нема серед людей ніде святих,
Та безліч тих, хто нам брехню торочить.
Молись за ме́не, мамочко щодня́ –
Твою́ молитву Го́сподь за́вжди чує.
Росту я від молитви, мов дитя,
І Бог щасливу долю подарує.
Молись за ме́не, мамо, кожну мить,
Хоч іноді відчуєш навіть вто́му,
ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ
( Присвячується всім медикам на фронті )
В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Росте трава від сонця і дощу,
І, звісно, не від блискавки і грому.
Можливо я багато що прощу́,
Та чи забуду – це вже невідомо.
Простити можна… Може й не усе,
Та з пам’яті ніщо́ не витікає,
Ворожі птахи́ підняли́ся у небо,
Ширя́ють вони, та небажані нам,
Бо нам, українцям, ті гості не треба.
Їм зе́рен і хліба ніко́ли не дам!
У небі над нами вони всі кружляють,
Нелегко у житті усе долати,
Непросто йти дорогами життя
І знати, що в життя є постулати,
Та митям не буває вороття.
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Невже в обійми хочеш брати,
Невже чекаєш часу-миті,
Невже це час диявола прийшов?
Невже диявол хоче панувати?
Невже упир із розуму зійшов
І мусить ненька у вогні палати?
Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.
( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )
Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
