Королева Гір Клавдія Дмитрів
Знов новий день і завтра знову нове,
І нова мить, яка ще не була,
На присмак щоб відчуть не полинове,
На кращеє надія щоб жила.
Знов новий день і знову невідомість,
ЖИТТЄВА СТЕРНЯ
Життєва стерня́ й срібні ро́си,
І збіжжя на ній золоте,
Життя побілило вже й ко́си,
Ще й стрази у нього вплете́.
Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.
Виросла калина в нашому садочку
У білому цвіті, наче у віночку.
Червоні кетяги додолу звисають,
Вони калиноньку нашу прикрашають.
ПРИСПІВ
Засипає снігом всі доро́ги,
Засипає снігом всі стежки́,
Насипає снігу на поро́ги,
Лиш сліди́, неначе ланцюжки́.
Стелить білу-білу скатерти́ну,
Накриває нею поле й сад,
Пресвяту Богородицю вводять у храм,
Радіймо усі, християни.
Вона завжди приходить на поміч всім нам,
Й завжди Діва на нас всіх погляне.
Четвертого грудня в зимовий цей день
Богородицю в храм же вводили.
Жене́мо нечесть з України,
Що ро́бить з матінки руїни.
Госпо́дь поможе їх прогнати,
А оркам й в пеклі не сконати.
Жене́мо ра́зом орків клятих,
Цей лютий буду завжди пам'ятати,
Де двадцять двадцять два в календарі,
Ракети, що летіли "цілувати",
І бомби на будинках і в дворі.
Лютневий ранок в вибухах скупався,
Вбиває не́люд навіть немовлят,
Жорстоко, по-звіря́чому вбиває.
Щомиті сипле, та не снігопад –
Це ірод кулепадом накриває.
І плач, і зойк, і сто́гін чути скрізь,
В боях запеклих з клятою ордою
Ні вдень, ні ніччю спо́кою нема,
За землю ллється кров на полі бо́ю,
Дай Боже, щоб усе це недарма.
