Королева Гір Клавдія Дмитрів
Не знищить лютий ворог нас,
Не знищить Україну,
Даремно тратить сили й час,
У нас він і загине.
Він на святе вже зазіхнув,
Києве, Києве мій ,
Ти – місто краси і кохання,
Ти – місто неприспаних мрій,
Ти – місто зізнать і вінчання.
ПРИСПІВ І де б не була я, Києве мій,
До тебе я з радістю мчуся.
Засипає снігом всі доро́ги,
Засипає снігом всі стежки́,
Насипає снігу на поро́ги,
Лиш сліди́, неначе ланцюжки́.
Стелить білу-білу скатерти́ну,
Накриває нею поле й сад,
Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.
Доро́га в кожного своя́,
І нею змушені ходити,
Її не змиє течія́,
У неї власні колорити.
У кожного своя́ хода́,
ПРИВИД-АС
Велике Українське Небо
Обійме всіх, хто любить нас.
Біди і чорних хмар - не треба...
Їх розжене наш Льотчик-ас.
Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.
Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.
Він майорить і буде майоріти,
На ніч спокійну нас благослови,
І відвертай ворожії ракети,
Подушка щоб торкнулась голови,
Замовкли щоб ворожі кулемети.
Коли закі́нчиться війна –
Зійде́ над нами сонце МИРУ,
Про це співатимем в піснях,
І про любов до кра́ю щиру.
Над Крутами світанок червонів,
Палало небо і бої точились…
Четверта ранку, постріл прогримів.
І перша кров на землю вже поли́лась.
Над Крутами світанок розпочавсь
День уроди́н у кожного бува,
І цьо́го дня щороку ми чекаєм,
З ним мудрістю життя нас напува,
Й щоб він прийшов, ми Го́спода благаєм.
У бідного й багатого він є,
І в сад, неначе пта́ха прилітає,