Королева Гір Клавдія Дмитрів
Щоб нею стать – була́ у всіх рілля,
До ниви сво́ю голову схилю́,
Із долею доводиться миритись.
Колише доля кожен колосок…
Не в кожної людини повен колос…
Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.
Як зали́шити можу дружину,
Неначе айстри, квіти на камінні,
Мов хризантеми ніжні, наче сніг,
Такі красиві, але ж не осінні,
Мороз таке зробити тільки зміг.
Красиві, пишні, мов в саду́ на клумбі,
Молімось, любі друзі,
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.
Дорогі друзі, Вашій увазі знову болюча композиція "#ЗІТРЕМО", яка народилась щойно творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець. Мирного неба нам всім і ПЕРЕМОГИ! Не забудемо! Не пробачимо!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
ЗІТРЕМО
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» )
Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Виросла калина в нашому садочку
У білому цвіті, наче у віночку.
Червоні кетяги додолу звисають,
Вони калиноньку нашу прикрашають.
ПРИСПІВ
(На мелодію української народної пісні «ПРИЙМАЧЕНЬКО»)
Ми, гостинні українці,
Все життю раділи,
Доки клятії ординці
Війни не схотіли.
Свічу запали на своєму вікні,
Віддай шану всім, хто загинув.
В скорботі за ними усі ми ці дні...
Про це розповіж доньці й сину.
Голодною смертю вони полягли,
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.
Тарабанили краплі дощу по вікні
І по жовтому листю дзвеніли,
А відлуння його чули всі вдалині.
Ті краплини спочити летіли.
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.