Королева Гір Клавдія Дмитрів
Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.
ДОЛЯ УКРАЇНИ
Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.
Серед степу знов могила,
Тужно ворон кряче,
Вража куля хлопця вбила,
Хто над ним заплаче?
У могилі син Вкраїни,
( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )
Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Душа болить, душа страждає
Від болю, фальші і обра́з,
Цей біль її не покидає,
Про себе знать дає щораз.
Сильнішими обра́зи роблять,
Херсон звільнили вже від окупантів,
І радості від цьо́го меж нема,
Сліди лиши́лись від колаборантів,
З ордою бились наші недарма.
Гнила́ русня втікала із Херсону,
Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!
Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Плоди кохання хочу я зібрати
Й сховати їх у серці навіки́.
І їх ніко́ли звідти не виймати,
Та й щоб до них вели́ усі стежки́.
Плоди кохання я візьму́ в оха́пку,
Ні крихти щоб ніде́ не розгуби́ть.
Нехай вода гріхи наші омиє,
Омиє душі кожного із нас,
І дощик з неба рясно хай облиє,
Бо день такий буває в році раз.
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Життя ламало, але я стою́,
Як щось роблю́, то ні за що не каюсь,
І за́вжди ко́мусь руку подаю.
Багато планів втілити я мрію,
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я пил́а ту цілющу водицю,
Мене доля у сад навпросте́ць повела́,
Там, де викопав тато криницю.
В тій воді чародійная сила,
Ми з України, друзі, всі,
Вона буяла у красі,
Та ворог неньку став палить,
Вона і нас усіх болить.
Болить душа́ за рідний край,
