Королева Гір Клавдія Дмитрів
Вишиванка і калина,
Вишивана Україна,
Колоситься всюди нива золота́,
Срібні ро́си на покосах,
Стрі́чки вплетені у ко́сах,
Покоління українців підроста.
ВОГОНЬ ЛЮБОВІ
🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰
ІСКРА, ВОГОНЬ, ПАЛАХКОТІННЯ
Ти запалив в мені вогонь,
Між нами і́скра зародилась,
Тепло́ відчулось від долонь,
Звучить-звучить моя́ віолончель,
І сми́чок гладить ніжно її стру́ни.
Вона, немов красуня Мармазель,
Що покрутила ко́лесо фортуни.
Звучить вона і зовсім не стиха́,
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА» )
Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.
Прийшли загарбники-мордори
В країну світла і добра́,
Знайшли доро́гу ці потвори.
До нас ця погань дорбела́.
До нас ввірва́лись на світанні,
Не чують нас, бо їх це не болить,
Не чують нас, бо їх це не торкнулось,
З бідою віч-на-віч ми мусим жить,
Бо людство світу й досі не проснулось.
ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ
Добіг кінця…Ой ні, ще добігає,
Ще мить якась і пі́де він від нас,
Всі брами за собою закриває.
Та що чекає у Нові́м на нас?
Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії плаї́?
Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.
Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.
Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.
