Королева Гір Клавдія Дмитрів
НЕМОВ КОХАНАНемов кохану, зброю обіймає
Кожнісінький вкраїнський захисник.
Нема умов – на це він не зважає,
Сміється й каже, що до цьо́го звик.
Бере́ до рук, цілує, як кохану,
Наче на пацьо́рках, виграє́ музи́ка
І сліди-краплини всюди залиша́,
Сила в тім звучанні криється велика
Ще й у кожній ноті – вся його душа.
ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО
Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.
Не можна нашу неньку не любити,
Серед степу знов могила,
Тужно ворон кряче,
Вража куля хлопця вбила,
Хто над ним заплаче?
У могилі син Вкраїни,
ВОГОНЬ ЛЮБОВІ
🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰
ІСКРА, ВОГОНЬ, ПАЛАХКОТІННЯ
Ти запалив в мені вогонь,
Між нами і́скра зародилась,
Тепло́ відчулось від долонь,
Казкові квіти на камінні
Творив мороз їх ці́лу ніч,
Він мав великеє терпіння,
І не зімкнув на хвильку віч.
Пробач мене, мамо, за чорну хустину,
Не знав, що так буде, не вірив в таке,
Не думав, що рано цей світ я покину,
Відлуння жалоби усюди дзвінке.
Не думав на фронті про чорну хустину,
Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.
Нехай Госпо́дь засіє всіх добром,
По всій країні хай засіє миром,
Родина хай збере́ться за столом,
Здоров’ям хай засіється всім щиро!
І радістю засіється хай скрізь,
Була́ такою хвиля уночі,
Вона над водним плесом здійсняла́ся,
Скупався місяць у такій красі,
Його цілунку, звісно, віддла́ся.
В обіймах ночі місяць і вона,
"Чекаю сина із війни, -
Сказала, плачучи, матуся, -
Про нього за́вжди бачу сни,
Його я втратити боюся.