Парфен Венчишин
Тільки кола водою від політичних маніпуляцій,
ігри в те, чому рано чи пізно розпастися.
Когось спіймали і б'ють у нічній підворотні.
Скоротилось життя і без того коротке.
Не вилікують від зла ні ґрати, ні поліцейські кийки —
навпаки, синку мій, навпаки.
Війну роздмухує вирячений сморчок-олігарх.
Немає в цьому світі номенклатурному, юридичному
такої звички,
щоб любити без огляду на процентний прибуток.
Без мотивів корисливих і помислів мутних.
І знову куций Мефістофель задурює голови підсліпуватим,
подвійні ролі обігруючи з незаперечним талантом.
Виліз з якоїсь каналізаційної прірви, з барлогу обжирства
претендувати на законне над натовпом самочинство.
Тишина. День починається ніччю.
Погамовується мегаполіса поквап панічний.
Ти де, на тринадцятому поверсі чи на першому?
Мир. Спокій непорушний, безмежний.
Зупиняється награний повсякденно сценарій.
Що більше розраховуєш, то жалюгідніше плід.
Від великого розуму — великий шмат бід.
Лупцювали нас поліцаї
гумовими дубцями,
за те, що не хтіли співпрацювати з властями.
І як охрестять добряче по спині і черепочку —
взнаєш Провидіння непоясненно юродивий почерк,
Не читаю я ані Біблію, ані Тору,
і не бачу сенсу продовжувати ці розговори,
ніби на людину можна націпити штрих-код чи ярлик,
поєднати з цима, одділивши від інших усіх.
Не розумію, яким пак робом
Що напише розслаблений, хтивий?
Тільки у надзусиллі!
Сніг лягає товстими пластами
на землю десяти тисяч розтрощених армій.
Ні пам'ятника тобі, ні могилки.
Дерева над полем гілками похитують.
Не розповідайте мені
Напруга
зводить з розуму і робить ворогом друга.
Надто переймається собою, що вдієш.
Своє життя, позиції та опінії.
Напризволяще покинута в рові собака.
Задні лапки не ходять у бідолахи.
Божество невимовної доброти й милосердя,
жодних рахунків, обрáз і претензій.
