Парфен Венчишин
Пліснявою тхне від ваших наук.
Не читаю я ані Біблію, ані Тору,
і не бачу сенсу продовжувати ці розговори,
ніби на людину можна націпити штрих-код чи ярлик,
поєднати з цима, одділивши від інших усіх.
Не розумію, яким пак робом
Тільки кола водою від політичних маніпуляцій,
ігри в те, чому рано чи пізно розпастися.
Добрі люди і народи
автентичні, безподобні!
Ні найменшої злостинки.
Менестрелі, міннезінгери,
тайноспівці і поети —
пречудово! Велелепно!
І знову куций Мефістофель задурює голови підсліпуватим,
подвійні ролі обігруючи з незаперечним талантом.
Виліз з якоїсь каналізаційної прірви, з барлогу обжирства
претендувати на законне над натовпом самочинство.
Ніж варитись у самому собі,
краще десять разів постраждати за кóгось.
Перестати різнити на своїх і чужих.
Вимкнути лічильника задніх думок параною.
Грає море синєє
симфоніями мирними.
Жодного пострілу, сутички, забобону.
Море — то мир,
Непорочності лоно.
Цей світ — таке люте пекло,
хоча й заперечує дехто.
Краса, що бундючиться, то не краса —
щось інше, чому ймення надто відоме.
Духовність не в зігмундфрейдівських афоризмах,
як і святість не в регаліях архієпископських.
Відверта брехня прикривається шаром чистої правди.
На замовлення вбито Муаммара Каддафі й Махатму Ганді.
Ніякі гроші
товстосумам не допоможуть.
Змете їх перед лицем бідств,
не врятується космізмом косміст,
ні зв'язками й мамоною атеїст.
Замóк на прочиненій двері викликає острах.
Не в минулому ще голодомори, геноциди і холокости.
У підвалі каплички знайдено чиїсь кості...
Живі й мертві утворюють нерозривне одне.
Кожен до свого переходу іде.