Парфен Венчишин
Краса, що бундючиться, то не краса —
щось інше, чому ймення надто відоме.
Це життя таке скорочене кимось
під знаком мінус.
Не втрапив до однієї пастки —
до іншої милості просим, будь ласка.
Грає море синєє
симфоніями мирними.
Жодного пострілу, сутички, забобону.
Море — то мир,
Непорочності лоно.
Не феміністка я і не слюсар,
і на людях робити добро не боюся.
Виступив проти гендерного експерименту в Берліні,
незважаючи на загальне умів одуріння.
Розрядився. Не вистачає заряду.
Задовго плавав по морю пам'яті користолюбним піратом,
вимагав собі дивідендів та авторитету як плату.
Під старість не вистачає заряду.
Стукнуло шістдесят — навалився страху смерті некрополь.
Де не сяє "синя зірка" Бродського —
Лупцювали нас поліцаї
гумовими дубцями,
за те, що не хтіли співпрацювати з властями.
І як охрестять добряче по спині і черепочку —
взнаєш Провидіння непоясненно юродивий почерк,
Хто я, якщо маю подвійні стандарти?
На купі гною здійнявся нарцис ароматний.
Розмовляти на відстані простягнутої руки небезпечно,
задні мислі — як на пательні гаряча яєшня.
Дівство дарує імунітет стовідсотковий
проти епідемій від натовпоелітарного Ієгови.
Дівство — моря натхнення і неминущої радості,
розпал серця до надможливого градусу
серед сонного болота мегаполісних хомосапієнсів.
Йде
брань
зла і добра.
Ми — в ній.
Та на чиїй стороні?
Оком добрим бачити —
задача над задачами.
Щоби подобрішати,
світлим оком виджу я.
Ідуть іще невиліковні хвороби та віруси,
і проти них люди виявляться повністю беззахисними.
Імунітету катма, і що більше пхайся
пігулками — тільки ближче коронавірус і канцер.
