Парфен Венчишин
Дало за північ. Хурделить. На табло жодного потяга.
Бомжі горнуться в лахміття клейончате,
мостячись на картоні.
Будь до чого звикаєш поволі і мимоволі.
Ані гривні в кишені, нікуди податись — і щó з того?
Грає море синєє
симфоніями мирними.
Жодного пострілу, сутички, забобону.
Море — то мир,
Непорочності лоно.
Це життя таке скорочене кимось
під знаком мінус.
Не втрапив до однієї пастки —
до іншої милості просим, будь ласка.
Жорстокість одержить слабких духом
в ці часи позамежної милості і розрухи.
Вимкнути електроенергію — і людство безсиле.
Прибрати поліцію — почнеться свавілля.
Позбавитись держапарату — захопить анархія,
керована 12-тьма божевільними зодіаками.
Совість деградувала нижче немá куди.
Та зостав ти свій пафос пустопорожній.
Людину з її вадами не ототожнюй.
Когось спіймали і б'ють у нічній підворотні.
Скоротилось життя і без того коротке.
Не вилікують від зла ні ґрати, ні поліцейські кийки —
навпаки, синку мій, навпаки.
Війну роздмухує вирячений сморчок-олігарх.
Людству себе самотужки не врятувати.
Допоможи нам, будь ласка, жива Божа Матір.
Проти рептильного вірусу, розробленого на НЛО —
богородичний непоборний щит і покров!
Без духовного опертя
не буде пуття.
Хоч письменник, хоч скульптор —
не пензлем, а духом.
Духом добрим, людинолюбним,
от тоді майстер буде,
Колишній друг обернувся на кондового ворога,
не відводячи погляду жорсткого й суворого.
Як же так? Задні мислі перетравлюються в потилиці.
А я і не бачив, сліпий, що то діється.
Бесіди стиха з самим собою —
Невже в театрі бракує режисера?
Еволюціоністська теорія більш ніж химерна.
Побутова сварка. Винуваті обидва.
Гуртожиток егоїстів — розбите корито.
Мовчання — не кращий вихід із ситуації,
щоб самому собі мучеником не здаватися.