Парфен Венчишин
Жорстокість одержить слабких духом
в ці часи позамежної милості і розрухи.
Не співець вишневих садочків,
інший дух і почерк.
У совку мене таврували би космополітом.
Я був іще до народження всесвітнім братством вагітний.
Пощастило? Кожному часові — власні Голгофи.
Добрий воїн, що й уві сні залишається напоготові.
Зо дна Середземномор'я
підіймається оновлена історія.
Царице, сей світ схож на замулений омут,
а ми почуваємось тут ніби вдома.
І невтямки рибині, що є море безкрає
там, десь за межами мутної калабані.
Мають владу зачинити міста,
бо зачинені очі й серця.
Зовнішнє бачиться як прибільшена копія
внутрішнього, допам'ятно нáглухо схлопнутого.
Що більше розраховуєш, то жалюгідніше плід.
Від великого розуму — великий шмат бід.
Цей світ — таке люте пекло,
хоча й заперечує дехто.
На перехресті двох
людина народжується як бог.
Звірятко заплуталось у тенетах.
Добра людино, де ти?
Як співають у пісні, вір — і прийде.
Визволить і тебе, і його, і мене.
Хто я? Піщинка серед мільйонів подібних
у світі, де зникаєш так само раптом, як виник.
Пер Гюнт у пошуках невловимого невідомого,
селянин в обнімку з відбираною коровою.
Сніг лягає товстими пластами
на землю десяти тисяч розтрощених армій.
Ні пам'ятника тобі, ні могилки.
Дерева над полем гілками похитують.
Не розповідайте мені