Юрій Птаха
Так часто-густо Ви сприймали за образу
Мої слова, бажання та думки.
Збагнути не могли, кохана, Ви відразу
Що ми – близькі, хоч навіть далекі.
І прірва, що розверзлася між нами
Tell me it's all my irreparable fault,
That we are forced to part with you.
You'll make your accusations out of basalt,
And theatrically quickly say adieu!
I forgot to pay you for your nice services, right?
Мені подобаєтесь Ви, і я без розуму від Вас!
Це незвичайно, та чому так швидко проминає час,
Коли Ви поруч? І чому пливе той самий час повільно
Без Вас. Коли насамоті. Хто вигукне команду: «Вільно!».
З напруженням мозку та м’яз
«Світали ночі, вечоріли дні,
Не раз хитнула доля терезами,
Слова як сонце сходили в мені,
Несказане лишилось несказанним»
Ліна Костенко «Несказане лишилось несказанним»
Оце так - так! А справа дійсно в тому,
Що наша зустріч відбулась біля дурдому!
Пробач, кохана, я себе не розумію,
Тобою я живу, Тобою я хворію!
Кометою в моє життя ввірвалась,
Закалатало серце, аж, щемить!
Не йди! Залишся! Трохи будь зі мною!
Благаю, подаруй мені ще мить!
Нехай останню! Будь людиною рідною!
В житті – монах, за чином – кардинал,
За Україну Ти всім серцем вболівав,
В молитвах Бога Ти просив, щоб Україна
Була заможна, незалежна та єдина.
Мені так хочеться збагнути,
Чому не маю я отрути,
Щоб захиститися, як вмію,
Чому від Неї я дурію?
Чому Вона – теж саме я?
«…время молчать, и время говорить»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:5)
Mein sehr geliebter Bruder, или просто брат!
Я, как и ты, немного побыл за границей,
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
До кінчиків пальців Тебе я кохаю!
Чому саме Тебе? Чому? Я не знаю!
Ввірвалась неначе Ти буря в життя!
Нестямно кохаю й до незабуття!
Цього не збагну. Тут нічого не вдієш.
You are an angel. This I know.
But I don't know if it's black or white?
I read some of what you have now.
So I'll be extremely careful and polite.
I'm just in crazy awe of your poem!
