Юрій Птаха
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
«…время любить, и время ненавидеть»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:8)
Когда-то в прошлом (это было так давно)
Тебе я верил. Мне могло казаться,
«…время обнимать, и время уклоняться от объятий»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:5)
Когда меня вдруг называют «Брат»,
Бесцеремонно лезут обниматься,
You are so beautiful and elegant
That's why I can't describe you in one word.
You are like from a fairy tale or legend,
And there is no such second girl in our world.
Sometimes it's hard for me to understand
«Какие стройки, спутники в стране!
Но потеряли мы в пути неровном
и двадцать миллионов на войне,
и миллионы — на войне с народом.
Забыть об этом, память отрубив?
Но где топор, что память враз отрубит?
Той, що раніше називався «братом»,
Зненацька став на брата так несхожим,
Перетворився вмить на супостата,
Обличчя викривши своє вороже!
Крим й пів Донбасу – ось така ціна
Когда окончится война,
И враг покинет Украину,
Мы заживем в семье единой,
И будет целостной страна!
Не вистачає навіть в мене слів,
Щоб висказати все моє кохання,
Моя кохана, Ти з’явилася зі снів,
Щоб виправдати мої сподівання.
Моя кохана, в жовтень цей чудовий,
Оце так - так! А справа дійсно в тому,
Що наша зустріч відбулась біля дурдому!
Пробач, кохана, я себе не розумію,
Тобою я живу, Тобою я хворію!
Кометою в моє життя ввірвалась,
Кохання – найдорожча із прикрас,
Миттєво перетворює всіх Вас,
Жінок звичайних, у язичеських богинь,
Й жрецем стає у Вас той, що один
Із всіх чоловіків, що вибраний був Вами.
Ви разом з ним вмить стаєте богами!
Дзвіночок-квітка ледве задзвенить,
Навколо гучно його чути!
Ось так і я у якусь мить
Збагну: не можу Вас забути!
Защитникам и мирным жителям Харькова посвящается
Сквозь кровь и боль, сквозь смерти мирных граждан
К Победе полной все-таки придем!
Всем нынче каждый ВСУ обязан!
Вестей из фронта мы, как воздух ждем!